Інвестиції в ПАММ

Після провалу ПАММ-портфелю з кращих керуючих Альпарі я вирішив вибрати одного, який не бив топи кращих у рейтингах Альпарі, але реально показав результат у моєму портфелі. Зібравши рештки грошей 490 $ з 600$, розприділив 290$ на рахунки цього керуючого та ще 200$ на двох нових, які, ніби, показували непоганий результат.Що з цього вийшло я буду висвітлювати на сайті mypassive.com. Тому, кому цікава тема варто чи ні вкладати в ПАММ, запрошую до перегляду щомісячних звітів!

Провальний ПАММ з кращими керуючими Alpari

За результатами торгівлі керуючих Alpari протягом чотирьох місяців результат вражаючий мінус 112 доларів і 29 центів. Давайте, виставлю скріни кожного рахунку. Від найгіршого:

  • Перше місце керуючий з власним капіталом 50000 доларів – ELBRUS, брокер який п’ять років торгує на Alpari на рахунку брокера було близько 400 тисяч доларів, Elbrus зумів за перших сім днів наторгувати з 40 доларів, мінус 23 , а решта злити ще за шість днів. Чесно кажучи, керуючий пробував щось змінити, але безрезультатно, поки що:)
  • Друге місце в рейтингу посів керуючий USPEXX, брокер, який також має досвід в п’ять довгих років. На момент інвестиції Uspexx в рейтингу Alpari займав перше місце. В  нього було майже півтора мільйона доларів. Брокер з п’ятирічним стажем зумів злити 75% інвестицій за чотири місяці. Ну, і скрін:
  • Третє місце посів не менш талановитий брокер EXPENSIVEBUYER , керуючий з семирічним стажем. На момент інвестиції він також входив в топ 10 найуспішніших брокерів Alpari. Правду кажучи, видно, що досвідчений і злив тільки половину. Срін:
  • Четверту позицію займає ПАММ-рахунок Zapad нашого вже відомого керуючого, який посів друге місце в нашому провальному ПАММ-портфелі з кращих ПАММ-рахунків Alpari. Ну і до вашої уваги скрін:
  • П’яту позицію посідає не менш досвідчений керуючий ATM. Його ПАММ-рахунок приніс мені в портфель мінус 6.26 долара з 20 доларів 🙂
  • Шоста позиція за керуючим ELEKTRONIK. Цей ПАММ-рахунок ще показував якісь плюсові цифри, але в загальному за період в чотири місяці теж мінус 5.32 долари з 40 доларів. І я не думаю, що когось такі заробітки влаштують. Скрін:
  • Сьома позиція за керуючим  PINGU зі стажем 5.7 років. Все, що зумів зробити за чотири місяці, це злити 1 долар і 30 центів. Скрін:
  • Восьме місце займає ПАММ-рахунок керуючого  MRGOLD. ПАММ- рахунку MrGold вже також понад п’ять років і він посідає 10-те місце в рейтингу Alpari, але якогось результату за цих чотири місяці я не побачив, а заробітки від цього рахунку мінус нуль цілих і 60 десятих. І до того ж за рік з 05.04.16 по 05.04.17 цей ПАММ- рахунок мені б приніс 11% 🙂 Звичайно, я вдячний керуючому, що хоч гроші вціліли. Скрін:
  • Дев’яте місце посів ПАММ-рахунок керуючого STABILITI. ПАММ-рахунок створений понад п’ять років тому. Мої прибутки від співпраці з ним також рівні НУЛЮ 🙂 Ну, я звісно вдячний керуючому за збережені гроші 🙂 
  • Десяте місце за керуючим KOTO. Він торгує на Alpari понад п’ять років і мій дохід від цієї співпраці склав 0 цілих 21 десята 🙂 Але я не в мінусі і за це вдячний.
  • Одинадцяте місце одного з двох ПАММ-рахунків, які з дванадцяти взагалі щось реально заробили. Керуючий AVP555 зумів не тільки зберегти, а й заробити з 40 доларів 3 долари і 64 центи. ПАММ-рахунку Avp555 вже 6 років і 6 місяців. Скрін:
  • Дванадцяте місце і найкращий ПАММ-рахунок з мого “горе ПАММ-портфелю”, який дійсно довів, що є трейдери, які можуть заробляти на Alpari. На цього керуючого я поставив найменшу долю в портфелі всього 20 доларів. Тому, я на нього додатково поставив ще 100 доларів і пошкодував, треба було ставити більше 🙂  ПАММ-рахунок SDD перевірено впродовж чотирьох місяців, дохід з 20 доларів 5 доларів і 75 центів, це більше 25% відсотків! Скрін:

Ось такі результати роботи з компанією Alpari! Якби не цих два ПАММ-рахунки, то більше справ з ПАММ-рахунками Alpari не рекомендував би мати нікому. Все ж доведеться попрацювати далі і визначити чи варто взагалі вестися на такого роду заробітки! Провальний ПАММ з кращими керуючими, які злили гроші я розформовую!

Чи варто робити інвестиції в ПАММ-рахунки

Цікава тема для багатьох любителів заробити грошеннят. А от, варто чи ні, вкладати кошти в цей доволі небезпечний спосіб “заробити згрошеннят” ми розберемось на сайті mypassive. Для цього я вклав 600 доларів в одну з контор яка пропонує такі послуги. Зразу попереджаю, що таких контор є багато і вибрати одну якій нібито можна довіритись не так просто. А ще як порахувати скільки “кухонь” згоріло, то взагалі думаєш нащо воно треба, краще спокійно жити і тримати гроші в банку але все таки хочеться перевірити, і однозначно сказати чи можливо таким чином заробити гроші Так/Ні!!! Отже трохи помоніторивши, почитавши всілякі чати, блоги я все таки наважився вкласти в одну з компаній, а от, що з того вийде побачимо)

Створення ПАММ-портфеля

Для створення ПАММ-портфеля, я розподілив 400 доларів між 12 ПАММ-рахунками,вісім з яких отримали по 40$ і чотири по 20$.структура ПАММ-портфеля На момент інвестування більшість входили в топ 100 і навіть дехто в топ 10, рейтингу ПАММ-рахунків alpari. Для створення пройшов реєстрацію і верефікацію з загрузкою паспортних даних та платіжної карти з якої вводились кошти. Сам процес формування портфелю досить простий і навіть цікавий 🙂
А що було далі…

Чи варто робити інвестиції в ПАММ-рахунки
Власний досвід роботи з ПАММ-рахунками
Що за компанія така ALPARI
Чи реально заробити з ALPARI
Скільки я заробив з ALPARI

 

Вирощування печериць-гроші на грибах

Вирощування печериць є однією з нескладних, зате прибуткових бізнес ідей. У порівнянні з гливами процес вирощування є складніший однак поласувати цими грибочками охочих все більше. Адже практично на кожному св’ятковому столі ми зустрічаєм їх все частіше і частіше печериці фаршировані, печериці мариновані, різноманітні салати та підливи. Отже попит на них завжди високий. Для початку розглянемо варіант вирощування печериць в домашніх умовах.

 

 

Приготування субстрату
Це найбільш трудомісткий етап у процесі вирощування шампіньйонів. Важливо дотримати суворе виконання інструкцій, оскільки успішне вирощування печериць багато в чому залежить від якості живильного середовища.
Основний компонент субстрату – це компост, який готують з соломи озимого жита або пшениці (20-25%) і кінського гною (75-80%). При відсутності кінського гною можна використовувати коров’ячий, а також пташиний послід, але це трохи знизить врожайність. Готувати субстрат бажано на відкритому повітрі під навісом, що захищає його від дощу і сонця. Однак можна використовувати для цього і приміщення, але воно повинне добре провітрюватися, оскільки при бродінні компонентів у великій кількості виділяється вуглекислий газ, аміак і волога.
Розрахунок компонентів на 100 кг. соломи наступний:
2 кг. гною;
2 кг. суперфосфату;
7-8 кг. гіпсу;
5 кг. крейди.

З внесенням гною і всіх добавок вийде близько 300 кг. субстрату, яких вистачить щоб закласти грибницю площею 2,5 – 3 м2.
Якщо ви будете використовувати пташиний послід, то компоненти і пропорції будуть інші: на 100 кг. соломи слід взяти 100 кг. посліду, 250-300 л. води, гіпс, а замість суперфосфату і крейди додати алебастр.
Спочатку необхідно на добу замочити солому в якому-небудь резервуарі. Потім вологу солому та гній укласти шарами в штабель (3-4 шари і того, і іншого). Крім того, в процесі укладання штабеля кожен шар соломи потрібно додатково зволожити (всього на 100 кг. соломи 300-400 л. води) і поступово додати 0,5 кг. суперфосфату і 2 кг. гною. Потім всю суміш слід ретельно перемішати 4 рази і додати інші компоненти.
Після першого разу додати гіпс, після другого – 1,5 кг. суперфосфату, після третього додати крейду і ще раз перемішати.
Коли всі компоненти будуть змішані, почнеться ферментація (горіння), у результаті чого на третій день температура всередині штабеля підвищиться до 65-70°. Для кращого горіння штабель повинен мати 1,5 м. у висоту і в ширину 1,2 м. Компост буде готовий через 20-22 дні.

Інокуляція субстрату міцелієм печериці
Для того щоб виростити шампіньйони в домашніх умовах, у якості посівного матеріалу підійде тільки якісний, стерильний міцелій (грибниця), вирощений у спеціальних лабораторіях. Промисловість випускає зерновий і компостний міцелій. Зерновий випускається в поліетиленових пакетах, і зберігається до 6 місяців при температурі 0-4°С. На 1 м2 (приблизно 100 кг. субстрату) знадобиться 350-400 г. зернового міцелію.
Компостний міцелій випускається в скляних банках. При 0°С його можна зберігати близько року, а при 18-20 °С – не більше 20 днів. Компостний міцелій менше схильний до зовнішніх негативних впливів, однак, він менш урожайний, ніж зерновий. На 1 м2 площі витрачається близько 500 г. компостного міцелію.
Перед інокуляцією слід провести термообробку або пастеризації субстрату. Правильно приготовлений субстрат повинен злегка пружинити при натисканні рукою. Після пастеризації його охолоджують до 24-25°С і засипають у ящики шаром 25-30 см. Приблизно на 1 м2 корисної площі піде близько 100 кг субстрату.
Спосіб інокуляції дуже простий. Жменя зернового міцелію або компостний міцелій завбільшки з яйце поглиблюють на 4-5 см. для чого кілочком піднімають субстрат. Такі ямки розташовують у шаховому порядку. Відстань між лунками має бути 20-25 см. Зерновий міцелій можна просто розсипати по поверхні і присипати його зверху шаром субстрату (4-5 см.).
У період інкубації вологість повітря в приміщенні повинна бути на рівні 70-95%. Щоб зберегти вологість всередині субстрату, ящики можна накрити мішковиною або газетою, і обережно її обприскувати, так, щоб вода не потрапила в субстрат і грибницю. Також слід контролювати температуру всередині субстрату, оптимальний рівень – 20-27°с. Якщо температура вище або нижче, необхідно відповідно провітрити приміщення, або підняти в ньому температуру.
Через 8-12 днів, коли грибниця розростеться, поверхню субстрату слід засипати покривним грунтом (3-4 см). Склад покривного грунту може бути наступний:
1 частина крейди
9 частин торфу (це найбільш ефективна суміш) або 5 частин торфу
1 частина крейди (вапняку)
4 частини городньої землі.
На 1 м2 площі субстрату знадобиться приблизно 40-50 кг. покривного грунту.
На 3-5 день після того, як був засипаний покривний грунт, у приміщенні необхідно знизити температуру до 12-17°С. Поверхню покривного грунту слід регулярно зволожувати, уникаючи попадання води в субстрат. На цьому етапі слід особливу увагу приділити вентилюванню приміщення. Однак провітрювати приміщення потрібно обережно, без протягів.

Збір врожаю
Виростити шампіньйони в домашніх умовах можна всього за 3-4 місяці, починаючи з приготування компосту і закінчуючи збиранням врожаю. Збирати слід печериці з натягнутою, але ще не прорваною плівочкою, яка з’єднує ніжку і краю капелюшка. В’ялі й перезрілі гриби з коричневими пластинками не варто вживати в їжу, оскільки вони можуть викликати отруєння. Гриби не зрізають, а акуратно викручують, після чого лунки присипають покривної землею і поливають, але не рясно.
Всього плодоношення триває від 8 до 14 тижнів. За цей час може бути до 7 хвиль врожаю. У перерахунку на кілограми з 1 м2 корисної площі збирається від 5 до 12 кг. шампіньйонів. Проміжок між хвилями складає 4-7 днів. Близько 70% усього врожаю можна зібрати з перших 2-3 хвиль.

Давайте порахуєм:
1 кілограм міцелію печериць коштує від 50 до 85 гривень, а один кілограм печериць коштує 35 гривень,  з 1 метру квадратного можна зібрати 10-15 кг. врожаю. Враховуючи те, що з одним кілограмом міцелію можна засіяти площу в 2 метри квадратних то врожай буде приблизно 20 кг., а це 700 гривень. Якщо збільшити маштаби то можна непогано заробити!

Партнерська програма

Хто ще толком не знає, що таке партнерська програма і що в ній доброго чи поганого то вам сюди, хоча можна і на Вікіпедію:)

Партнерська програма (англ. affiliate program) — це форма ділової співпраці між продавцем певного товару чи послуги в мережі Інтернет і партнерами (англ. affiliates), при якому партнери привертають користувачів на сайт продавця, за що отримують винагороду у вигляді відсотка від продажів або фіксованої суми за якусь заздалегідь визначену дію користувача (покупку товару, заповнення форми, відвідування користувачем певних сторінок тощо).
Ідея партнерської програми полягає у тому, що організатор партнерської програми пропонує веб-майстрам розмістити рекламу на сторінках їхніх сайтів. При цьому організатор партнерської програми зобов’язується оплачувати рекламні послуги партнерів на певних умовах. По суті, партнер є підрядником, що рекламує ресурс рекламодавця, розміщуючи рекламу на своєму ресурсі і/або іншим чином, що є дозволеним правилами і не порушує законів.
Партнерські програми є одним з найефективніших інструментів інтернет-маркетингу, і використовується більшістю крупних сайтів. Партнерська програма вигідна як організатору, так і учасникам. Організатор розширює аудиторію свого сайту, продає більше товарів чи послуг, а учасник отримує винагороду.Сайти, які привертають ту ж аудиторію, що і сайт-рекламодавець, але не є конкурентами, — це потенційні партнери.
Для участі в партнерській програмі власникові сайту необхідно зареєструватися, згенерувати HTML-код партнерського банера або посилання (це робиться автоматично на сайті організатора) і вставити отриманий код в код своїх сторінок, розмістивши тим самим банери або посилання організатора на своємусайті. В більшості випадків прийом сайту в партнерську програму здійснюється тільки після його перевірки модератором партнерської програми.

Різновиди партнерських програм
Класифікувати партнерські програми можна залежно від того, за що вони платять гроші. Існує декілька схем за якими можуть проводиться виплати учасникам:

  • фіксована оплата за час розміщення реклами (англ. Flat fee advertising, FFA)
  • оплата за продаж (англ. Cost Per Sale, CPS)
  • оплата за дію (англ. Cost Per Action, CPA) PPA
  • оплата за клік (англ. CPC – Cost Per Click) PPC
  • оплата за показ (англ. Cost Per Impression, CPI) Pay Per Impression
  • комбіновані схеми оплати

Фіксована плата (англ. Flat Fee Advertising) – популярна цінова модель розміщення реклами за певний календарний період часу без урахування кількості показів і кліків. Модель FPA – одна з найпопулярніших цінових моделей розміщення реклами в мережі Інтернет. Розмір плати встановлюється залежно від відвідуваності сторінок, тематики сервера, розташування реклами на сторінці.

CPS – Cost Per Sale Оплата за продаж англ.(Cost per sale, CPS) – цінова модель, коли рекламодавець платить у разі покупки відвідувачем товару. Найчастіше партнер отримує певний відсоток від вартості товару. Інша назва терміну – PPS (Pay Per Sale). Модель CPS є найвигіднішою з точки зору рекламодавця.

CPC – Cost Per Click Інша назва терміну – PPC (англ. Pay Per Click). Є вартістю кліка, тобто сумою, яку рекламодавець платить за один клік по своєму банеруабо посиланню. Популярність CPC була значно підірвана через випадки штучного накручування кліків недобросовісними партнерами (англ. Click fraud). Це – один з видів мережевого шахрайства, коли за допомогою автоматизованих скриптів або програм імітується клік користувача по рекламним оголошенням табанерам.
CPV (вартість за відвідувача – дуже близька до CPC інша цінова модель, англ. Cost per Visit). Вона аналогічна CPC, але складніше піддається підрахунку (облік можна вести тільки безпосередньо на стороні рекламодавця). За схемою CPV ціна встановлюється за відвідувачів, що потрапили на сайтрекламодавця (як правило, за 1000).
CPI – Cost Per Impression Є вартістю показу банера або посилання, тобто сумою, яку рекламодавець платить за один показ банера або посилання. Інша назва терміну – PPI (англ. Pay Per Impression). Коли вартість визначається за 1000 показів, це називається CPM. CPM – (англ. CPM Cost per thousand, або Cost per millennium; M – римська цифра “тисяча”) – вартість за тисячу показів реклами, зазвичай банерів. Розрахунок йде за кількість показів, підрахунок яких веде програма. Система вважає, що показ був здійснений, якщо браузер користувача завантажив банер.
CPA – оплата за дію (англ.Cost Per Action, Pay Per Action, PPA) Вартість за дію – цінова модель, при якій рекламодавець платить тим, що розмістив рекламу, за конкретні дії привернутих відвідувачів: зазвичай це заповнення реєстраційних форм, підписка на розсилання та ін. Є ще один англомовний термін для цієї цінової моделі – CPL (англ. Cost Per Lead). Рекламодавець платить у разі реєстрації відвідувача або заповнення ним анкети. Інша назва терміну – PPL (Pay Per Lead).
Комбіновані схеми оплати Деякі партнерські програми суміщають декілька варіантів оплати, наприклад, платять як за покази та кліки, так і комісійні від продажів. Розмір винагороди, цінові моделі, терміни виплат визначаються кожною партнерською програмою окремо та публікуються в умовах участі в партнерській програмі на веб-сайті організатора.
Багаторівневі партнерські програми
Також є партнерські програми, які платять не тільки за відвідувачів, але й за привернутих партнером інших партнерів. В цьому випадку той партнер, хто привертає іншого партнера до програми, отримує деякий відсоток від його заробітків (він НЕ віднімається із цих заробітків, комісійні платить сама партнерська програма).
Така система приносить прибуток цілої ієрархічної мережі партнерів, що можуть навіть і не підозрювати про існування одне одного, і приносить значний прибуток тим, хто знаходиться на самому верху цієї структури.
Виплата партнерської винагороди
Розмір винагороди, способи та термін виплат визначаються кожною партнерською програмою окремо та публікуються в умовах участі в партнерській програмі. Іноді, залежно від якості і відвідуваності сайту партнера, умови оплати можуть бути змінені. Як правило, партнерські програми практикують виплати в певні терміни, частіше за все — один-два рази на місяць. Практично у всіх партнерських програмах є мінімальний розмір виплат, тобто доки партнер не набере певну суму на своєму рахунку, він не може отримати грошей. Виплати здійснюються за допомогою систем електронних платежів,чеками, банківськими переказами тощо.
Управління партнерською програмою
Для успішної реалізації партнерської програми організатору необхідно точно відстежувати кількість покупок або інших дій користувачів, мати надійну систему нараховування та виплати комісії, не забувати про контроль та відстеження зловживань, а також постійно просувати свою партнерську програми у мережі Інтернет.
Для організації партнерської програми компанії використовують спеціальне програмне забезпечення, що забезпечує:
Реєстрацію партнерів і підтримку призначеного для користувача інтерфейсу;
Підрахунок відвідувачів, що прийшли по посиланнях з сайтів партнерів, їх реєстрації, покупок і інших дій на сайті організатора;
Підрахунок кількості показів банерів і текстових посилань організатора на сайтах партнерів.
Ведення рахунків партнерів і розрахунок винагороди;
Автоматичне відстежування зловживань з боку партнерів. Збір і аналіз статистики як в автоматичному, так і в ручному режимі.
Функціонування успішної партнерської програми вимагає постійної роботи над нею. У партнерських програмах великих компаній як правило наймають окремих спеціалістів, які займаються тільки забезпеченням роботи партнерської програми.
Зловживання та шахрайство в партнерських програмах
З боку організаторів партнерських програм

Серйозній компанії-організатору партнерської програми немає сенсу дурити партнерів: така “економія” на виплатах завдає значної шкоди репутації і в решті решт призводить до збитків. Але не виключені випадки, коли організатори або менеджери партнерської програми можуть виявитися недобросовісними. Корінь проблеми полягає у тому, що статистику по партнерах (від кого скільки відвідувачів прийшло, хто з них скільки купив), а також виплатами комісійних займається, як правило, сам організатор-рекламодавець. Партнери деяких партнерських програм скаржаться на надання недостовірних статистичних даних (заниження показників партнера), тяганину/затягування виплати або зменшення заздалегідь обговорених норм виплат. Зустрічаються і необґрунтовані звинувачення партнера у шахрайських методах привертання трафіку та відмова платити за нього.

З боку партнерів
Для організатора-рекламодавця найбезпечнішою моделлю оплати в партнерських програмах є виплата партнерам відсотка з продажів або фіксованої винагороди за кожний продаж, коли партнерові виплачуються комісійні зі вже отриманого доходу. В інших випадках, залежно від того, що оплачується в партнерській програмі, недобросовісні партнери можуть застосувати “накрутку” (штучне збільшення кількості) показів, переходів по банерах або фальшиві реєстрації. Такі методи відстежуються партнерськими програмами і нечесних партнерів штрафують чи виключають з партнерської програми. Слід зазначити, що якщо недобросовісний партнер використовує деякі заборонені методи реклами, наприклад, розсилання спаму, це завдає великої шкоди репутації організатора партнерської програми.

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових.

Етимологія
Слово «гроші» походить від латинського «гроссус» — великий. Вперше монету з назвою грош відчеканили в XII столітті в Генуї, Флоренції, Венеції. Пізніше назва перейшла до срібних монет Франції, Чехії, Венгрії, Польщі. До теперішнього часу в Австрії розмінна монета називається грошем. В Росії в 1654 році з’явився мідний грош, прирівняний до двох копійок. Після реформи 1839-1843 років грошем стали називати дєньгу. Поступово слово гроші стало означати мірило вартості та засіб обігу.

Історія виникнення

Монета 6 ст. до н. е., Лідія
В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей[1]:

Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.
Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.
Передбачається, що ще 100 000 років тому виникли бартерні операції — прямий безгрошовий обмін товарами. Проте в безгрошових суспільствах в основному діяли подарунки або позики. Наступним етапом стало виникнення товарних грошей, тобто, коли в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Перша згадка про термін «гроші» датується 3000 роком до Р. Х., це був клинописний текст на глиняній табличці із Месопотамії.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

У своїй «Історії» Геродот вказує, що першими використовувати металеві монети почали лідійці. Сучасні вчені вважають, що перші монети були з електрума і чеканились близько 650–600 р до Р. Х. Швидке розповсюдження монет пов’язано із зручністю їх зберігання, дроблення і об’єднання, відносною великою вартістю при невеликій вазі та обсягу, що є дуже зручним при обмінних операціях.

Паперові гроші або банкноти були вперше використані в Китаї за часів династії Сун. Ці банкноти, відомі як «jiaozi», еволюціонували з векселів, що були у використанні з сьомого сторіччя. Тим не менш, вони не витісняють традиційних грошей, і були у використанні поряд з монетами. В Європі банкноти були вперше випущені Банком Стокгольма в 1661 році.

Історія грошей в Україні
Докладніше у статті Історія грошей в Україні
Найдавнішими монетами відкарбованими на українських землях були емісії грецьких колоній заснованих на північному узбережжі Чорного моря (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей та ін.) Випускались вони впродовж 6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. Однак ареал їх розповсюдження є незначним.

Значно частіше зустрічається на українських землях монетна продукція стародавнього Риму. Ці монети перебували в обігу до 5 ст.

Впродовж 8-11 ст. на грошовому ринку Київської держави домінують арабські дірхеми, відкарбовані на чисельних дворах Арабського халіфату у Середній Азії, Ірані, Північній Африці, на Близькому Сході і навіть на Піренейському півострові. На Русь вони проникали двома основними шляхами — Волзьким та шляхом «з варяг у греки».

В епоху найбільшої могутності Київської держави князі розпочали власне монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т. зв. «златники» та «срібляники» — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотному — княжий герб — тризуб. Після Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк Ярополкович (1015–1019), Ярослав Мудрий (1019–1054).

Срібляник Ярослава Мудрого (1019–1054).
Лицьова — св. Георгій, зворотна — тризубець.
У другій половині 11 ст. у зв’язку з припиненням масового ввезення іноземних монет і відсутністю власних покладів срібла Київська Русь вступає у т. зв. «безмонетний період». Є припущення, що тоді роль засобів обігу виконували хутра звірів, насамперед, куниці (Martes) та вивірки (Sciurus).

У 12-13 ст. при проведенні значних фінансових операцій широко використовувались срібні злитки — гривни. Розрізняють декілька їх типів, основними з яких є: київські, чернігівські та новгородські. Різною була і вага гривен. Теоретично вона становила 204,756 г. срібла.

У 14 ст. монетне карбування на українських землях відновлюється. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир III Великий (1333–1370) розпочав тут емісію т. зв. «квартників» (півгрошів) зі срібла та мідних «пулів». Перші з них несуть зображення герба Галичини — крокуючого лева та напис «moneta russiae». Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками Казимира III Людовиком Угорським (1370–1382) та його намісником у Галичині — Володиславом Опольським (1372—1378), а також при Владиславі Ягайло (1386–1434). Одночасно, останній з них карбував і т. зв. «львівські квартники» — півгроші з написом «moneta lembergensis», які випускались до 1414 р.

У 16 ст., внаслідок грошової реформи Сигізмунда 1526–1528 рр. грошове господарство українських земель зазнає суттєвих змін. На ринку з’являються нові номінали: шостак — 6 грошів, трояк — 3 гроші, гріш, тернарій (третяк) — 3 денарії, солід (шеляг) — 6 денаріїв тощо. Основною лічильною одиницею стає злотий, що дорівнював 30 грошам. Зростає кількість та асортимент крупної монети: з’являються срібні талери (біля 28 г.) та їх фракції 1/2 та 1/4.

Дискусійним залишається і питання проведення грошового карбування Богданом Хмельницьким. Більшість дослідників не схильні підтримувати цієї думки, але дехто (зокрема акад. І. П. Крип’якевич) її схвалює. Є також дані про карбування півтораків — чехів гетьманом П. Дорошенком у м. Лисянка.

Після Полтавської битви 1709 Петро I заборонив використовувати іноземну монету в Україні. Впродовж 18 ст. і до революції 1917 тут домінували російський рубль та копійка (1/100 рубля).

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) Галичина відійшла до складу Австрійської імперії. У 1774 вона захопила і Буковину. На цих землях австрійський уряд запровадив власну грошову систему: 1 гульден (флорин) дорівнював 60 крейцерам. Деякий час велося карбування монет для Галичини номіналом 1 шиллінг, та З крейцари. З 1857 гульден став дорівнювати 100 крейцерам. Внаслідок грошової реформи 1892 у Австро-Угорщині було запроваджено золотий монометалізм і основною грошовою одиницею стала корона (крона), яка ділилася на 100 геллерів (філлерів).

Після відновлення української національної державності 1917 р. з’явилась необхідність випустити власні гроші. Ухвалою Української Центральної Ради від 19.12.1917 року було вирішено випустити перші кредитні білети номінальною вартістю 100 карбованців. Вони були віддруковані в одній з українських друкарень Києва і з’явилися в обігу вже 24 грудня того ж року. Це були перші паперові гроші, на яких було поміщено зображення державного герба України — тризуба і написи українською мовою.

Законом Української Народної Республіки від 1.03.1918 р. грошовою одиницею стала гривня, яка дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів.

Після встановлення на українських землях більшовицького режиму, а згодом і включення їх до складу СРСР тут були поширені знаки радянського зразка. На західноукраїнських землях у міжвоєнний період використовувались гроші держав, до складу яких вони входили: у Галичині польська марка, а з 1924 — злотий, що дорівнював 100 грошів, на Закарпатті — чехословацька крона, яка ділилася на 100 геллерів, а на Буковині — румунська лея, що складалася з 100 бані.

Після відновлення державної незалежності України 1991 р. взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці — гривні, яку було введено у вересні 1996.

Функції грошей
Гроші виконують ряд важливих функцій:

Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту.
Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
Засіб нагромадження — це функція, що пов’язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.
Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.
Види грошей
За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінні (товарні та металеві) і неповноцінні (паперові та кредитні)[2]:

Повноцінні — це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них. До повноцінних відносять товарні та металеві гроші.
Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші та білонна монета.
Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей.
Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів. Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій конкретному товару, який виступає в ролі грошей.

Металеві гроші спочатку з’явилися як шматки металу різної форми та ваги, з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.

Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.

Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата по таким зобов’язанням зазвичай проводиться у визначений термін, хоча є варіанти, коли оплата проводиться в будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть в собі ризик невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Грошові агрегати
Докладніше у статті Грошові агрегати

Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

Грошові агрегати це зобов’язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.[4]

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:

M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.
М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.
М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.
М3 (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.
Вартість грошей
Докладніше у статті Вартість грошей
Вартість грошей, як засобу обігу, визначається їх купівельною спроможністю. Купівельна спроможність не обов’язково повинна бути обумовлена реальною вартістю, наприклад, вартістю золота, з якого гроші виготовлені або на яке вони легко і гарантовано можуть бути обмінені (золотий запас). Вона визначається довірою до емітенту власників грошових коштів.

Інфляція
Докладніше у статті Інфляція

Рівень інфляції у світі на 2007 рік
Інфляція (від лат. inflatio — роздування) — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.[5][6].

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:

індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index)
індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI — Wholesale Price Index, PPI — Production Price Index);
дефлятор ВВП (англ. GDP deflator).
Паритет купівельної спроможності
Докладніше у статті Паритет купівельної спроможності
Парите́т купіве́льної спромо́жності (ПКС; англ. purchasing power parity, PPP) — поняття, яке використовується в різних контекстах:

У економічній теорії паритетом купівельної спроможності називається формулювання закону єдиної ціни для міжнародних ринків: купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна бути рівна купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести дану суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.
Під паритетом купівельної спроможності може матися на увазі також фіктивний обмінний курс двох або декількох валют, розрахований на основі їх купівельної спроможності стосовно певних наборів товарів і послуг.
Закон Грешема
Докладніше у статті Закон Грешема
Закон Грешема — економічний закон названий на честь англійського фінансиста Томаса Грешема (1519 — 1579) про співвідношення між різними валютами.

Визначення[7]: Переоцінені державою гроші витіснять з обороту недооцінені державою гроші. («Money overvalued by the State will drive money undervalued by the State out of circulation.»)

Грошова система
Докладніше у статті Грошова система
Грошова система — це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки

Кожна з нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такі елементи:

грошову одиницю;
види державних грошових знаків;
масштаб цін;
валютний курс;
порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
регламентацію безготівкового грошового обігу;
правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
державний орган, який здійснює грошово — кредитне й валютне регулювання.
Оскільки грошові системи — це складні економічні системи, що перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків:

залежно від панівних економічних відносин можна визначити два типи грошових систем:
a) ринкового типу, який характеризується вільним функціонуванням грошей, грошово — кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошового обігу тощо;
b) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно — командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар — Гроші — Виробництво і грошового обігу;

залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють:
a) грошові системи відкритого типу — відсутні обмеження у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу;
b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно — командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні обмеження у валютних операціях тощо.

залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем:
a) якщо роль загального еквіваленту виконують благородні метали, то такі системи грошового обігу називають грошовими системами металевого обігу. У них грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні гроші є безперешкодно розмінюваними на дійсні гроші;
b) система обігу кредитних і паперових грошей, коли благородні метали з обігу вилучено, а в обігу перебувають знаки вартості.

Закон грошового обігу
Докладніше у статті Закон грошового обігу
Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

деzacon groshi

M — об’єктивно необхідна маса грошей;
ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;
ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;
ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;
V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;
Фальшивомонетництво
Докладніше у статті Фальшивомонетництво
Фальшивомонетництво — виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських білетів (у даний час в Україні їх не випускають), білетів Національного банку України, металевої монети, державних цінних паперів (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, казначейські зобов’язання) або іноземної валюти.

Саме слово «фальшивомонетництво» походить від латинського falsus, що означає «підроблений, неправдивий, фальшивий». В українській мові «фальш» — означає «підробка, обман, шахрайство, неправда», а фальшивомонетництво дослівно означає виробництво підроблених монет[8].

Фальшивомонетництво завжди і в усіх державах вважалося тяжким кримінальним злочином. З метою його попередження та покарання осіб, винних у виготовленні підроблених грошей, в кримінальному законодавстві держав, у тому числі й в Кримінальному кодексі України (ст. 199), передбачена відповідальність за вчинення такого протиправного діяння. Кримінальна відповідальність згідно зі ст. 199 КК України наступає за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. У частині 3 статті 199 КК України 2001 року законодавець посилив кримінальну відповідальність за вчинення фальшивомонетництва «організованою групою».

Грошові кошти
Це поняття бухгалтерського обліку, яке відображає найліквідніші активи підприємства та включає готівку в касі, кошти на рахунках в банках, електронні гроші, які емітуються у відкрито циркулюючій системі, депозити до запитання та кошти в дорозі.

Оренда салону краси – бізнес ідея

Оренда салону краси – бізнес ідея

 

Бізнес план салону краси скласти легко. До послуг перукаря кожен з нас звертається регулярно. Навіть ті представниці слабкої статі, які є власницями коси до п’ят, періодично відвідують перукаря, щоб освіжити стрижку. На сьогоднішній день перукарню в чистому вигляді не зустрінеш – відкриття салону краси є більш виправданим і вигідним. Дійсно, послуги косметолога та майстри манікюру стали не менш популярними, ніж послуги зі стрижки та фарбування волосся. І стосується це не тільки жінок. Так що ми пропонуємо вам чергову не позбавлену підстав ідею, як заробити гроші на бажанні людей бути красивими.

 

Основні принципи

Якщо ви вирішили таки відкрити салон краси, то ви зіткнетеся з такими моментами:

пошук приміщення і його оренда (купівля);

ремонт приміщення салону краси (косметичний або тематичний);

офіційне оформлення документів;

підбір персоналу;

становлення цінової політики.

Для початку, визначтеся з масштабом і аудиторією свого салону. Припустимо, для створення великої мережі хороших салонів відразу знадобиться близько 6 млн $. В такому випадку вам знадобляться інвестори і партнери. Для відкриття ж одного салону знадобиться від 10 000 до 20 000 $ і ця сума, погодьтеся, виглядає більш доступною.

 

Вибір місця для салону краси

 

Багато хто, з початківців в даній сфері, вважають, що відкривши салон преміум-класу в центрі міста можна відразу стати мільйонером. Але факти говорять про інше – записатися на манікюр в мідл-салоні «на сьогодні» найчастіше неможливо, в той час як в салонах з більш високими цінами це зробити набагато простіше. Ще один факт – відкриття мідл-салону обійдеться вам від 8 000 $.

 

При виборі місця обійдіть райони, де ви збираєтеся відкривати свій салон. Зверніть увагу на наявність супермаркетів, ринків, інших магазинів, кількість банкоматів … Загалом на всі елементи зручного життя – чим їх більше, тим краще. Це свідчить про те, що жителі даного району звикли вирішувати всі свої насущні проблеми не виїжджаючи за його межі (району).

 

Вибір приміщення

 

Певних норм саме для салонів краси в законі не прописано, тому приміщення повинно відповідати стандартам приміщень сфер послуг. Салон краси не може перебувати в будівлі шкіл, дитячих садків, санаторіїв. Можна розташовувати салон краси на першому або цокольному поверсі житлового будинку. У відповідності з певними нормами, площа повинна бути не менше 60 кв. м.

Оренда приміщень під салон краси – плюси і мінуси

Існує кілька варіантів відкриття свого салону:

 

  1. Оренда приміщення.

 

Оренда приміщень під салон краси має певні плюси: у разі невдалого вибору місць, Ви можете розірвати договір з орендодавцем і переїхати в інше місце. Але майте на увазі, що орендодавець сам може розірвати з вами договір без особливих на те причин і в самий невідповідний момент, або ж просто підняти орендну плату.

 

  1. Купівля приміщення.

 

Купити приміщення під салон краси доцільно з тієї точки зору, що ви жодним чином не будете залежати від орендодавця. Ризик полягає в тому, що вибір місця може виявитися невдалим. Або ж салонний бізнес виявиться не для вас. Але в цьому випадку ви зможете здавати вже придбане приміщення в оренду. Як варіант, можлива і оренда салону краси – тобто ви здаєте в оренду не саме приміщення, а весь налагоджений бізнес. Останнім часом це дуже поширений вид заробітку.

 

  1. Віртуальний салон краси онлайн.

 

Досить таки специфічний вид діяльності. Повноцінним салоном краси це назвати не можна, але відвідувачів на таких сайтах завжди дуже багато. Відповідно, витрати на відкриття подібного салону будуть ні на один порядок менше.

 

Ремонт приміщення

 

Якщо ви починаєте бізнес з нуля, то оренда або купівля приміщення під салон краси переллються в капітальний ремонт. Косметичний ремонт можливий при оренді салону краси.

 

Важливим моментом є те, що стіни, підлога і стеля повинні бути облицьовані таким матеріалом, який легко миється. Перед початком ремонту ретельно вивчіть нормативи для приміщення салону краси, інакше ризикуєте надовго затримати відкриття начебто 100% готового салону.

 

До зонування салону краси також підійдіть з розумом: по-перше, існують певні вимоги для певних косметичних послуг (припустимо, в залі манікюру і педикюру коефіцієнт природного освітленості повинен бути більш, ніж 1,5%, а для решти майстрів – не менше 1% ), по-друге, якщо ви надто заощадите простір, то втратите загальний вигляд салону і позбавите як майстрів, так і клієнтів комфорту та зручності.

 

Перед ремонтом також продумайте, чи буде ваш салон стандартним, або ж ви віддаєте перевагу підійти до цього з творчістю і додати родзинку. У другому варіанті пощастило, якщо ви самі володієте даром дизайнера. В іншому випадку доведеться сплатити послуги дизайнера-проектувальника, які сьогодні недешеві.

 

Обладнання

 

Найчастіше, обладнання для салону краси є стандартним. Коли будете закуповувати обладнання, в першу чергу відштовхуйтеся від побажань співробітників – саме майстрам вашого салону працювати з цим обладнанням, а вони-то вже точно знають, з чим їм буде зручніше і ефективніше працювати.

Можна купити і бувше у вжитку обладнання. Такі послуги пропонують найчастіше салони краси, які з тієї чи іншої причини змінюють старе обладнання (наприклад, прийом на роботу примхливого майстра або зміна інтер’єру) або ж зовсім припиняють свою діяльність. При закупівлі б / в обладнання ви заощадите близько 50%, але уважно перевіряйте справність всього обладнання і його частин.

 

Персонал

 

Мінімальний штат стандартного салону: адміністратор, 4 майстра-перукаря, 2 майстра манікюру-педикюру, 2 косметолога, прибиральниця. Це приблизний колектив салону з урахуванням позмінної роботи.

Приймати на роботу краще досвідчених, але тим не менш молодих майстрів.

Вікова категорія для перукарів вважається оптимальною 21-28 років. У такому випадку молоді люди вже не легковажні і більш серйозно ставляться як до роботи, так і до поставленого завдання, і вони сучасні і спостерігають за тенденціями моди.

Щодо косметолога і майстри манікюру і педикюру – досвід роботи у таких фахівців повинен бути не менше 2 років.

Оплата праці

Оптимальним варіантом буде прийом співробітників «по трудовій» на мінімальну зарплату + бонуси. У такому випадку ви позбавляєте себе від зайвих непорозумінь і головних болів в податковій, і майстри задоволені.

Який відсоток віддавати майстру, а який забирати в касу – Ваше особисте рішення. Але майстер-перукар отримує в середньому 30-40% (без урахування чайових). І не занижуйте оплату праці своїх співробітників – це дуже підвищує спокуса працівників приймати «лівих» клієнтів і прийом клієнтів салону на дому. Для більш чіткого контролю приховування доходів безпосередньо на робочому місці, адміністратор повинен самостійно контролювати кількість клієнтів кожного майстра і вид послуги, яка була надана. Для цього адміністратором повинна бути наближена вам людина, або взагалі можете зайнятися цим самостійно.

 

Бізнес план салону краси

 

Витрати на старті:

Офіційне оформлення (реєстрація ІП, виготовлення печатки, отримання всіх дозволів і т.д.) -1000 $

Оренда приміщення (вважаємо з обладнанням)  – 1 500 $ залежно від місця розташування.

Капітальний ремонт приміщення – 5 000 $

Інші витрати (виготовлення вивіски, брошур, підключення телефону, сигналізації) – ще близько 1 500 $

Разом: 9 000 $

 

Щомісячні витрати:

Оренда приміщення – 1 500 $

Комунальні послуги – 150 $

Витратні матеріали – 200 $

Заробітна плата персоналу – 1 200 $ (офіційно)

Податки – 500 $

Разом: 3 550 $

 

Дохід у місяць:

Один майстер-перукар обслуговує до 10 клієнтів на день. Середня вартість послуг – 75 грн. Тож маємо 4 * 10 * 75 = 3 000 грн. в день і 3 000 * 30 = 90 000 грн. в місяць

Майстер педикюру та манікюру обслуговує в день близько 6 клієнтів. Вартість послуги в середньому 100 грн. Тож маємо 2*6 * 100 = 1 200 грн. в день і 1 200 * 30 = 36 000 грн. в місяць.

Косметолог приймає в день 4 людини і вартість його послуг в середньому 200 грн. Маємо 2 * 4 * 200 = 1 600 грн.  в день і 1 600 * 30 = 48 000 в місяць.

Маємо такий результат – 90 000 + 36 000 + 48 000 = 174 000 гривень. Як на мене, непогано!

Перепелина ферма – бізнес ідея

Перепелина ферма – бізнес ідея

Як відомо, перепелині яйця дуже затребувані у всьому світі. Кожному вони відомі своїми унікальними лікувальними властивостями. Більше того, цілющі властивості перепелиних яєць і м’яса відомі людині з давніх часів. Згадки про їх вживанні в їжу в якості лікування та профілактики згадується в документах стародавнього Єгипту. Японці свого часу вивезли з Китаю партію перепелів, зацікавившись їх унікальними якостями. Після трагедії Хіросіми, японці дуже велику увагу приділили вивченню продуктів, що виводять радіонукліди з організму. У процесі складання оптимального раціону для японців, було постановлено в обов’язковому порядку вживати щодня перепелині яйця (2-3 штуки), особливо дітям і по можливості дорослим.

Перепелині яйця сприяють розумовому розвитку дітей і для чоловіків вони краще, ніж віагра. На відміну від інших птахів, перепела не хворіють на сальмонельоз. Тобто перепелині яйця можна вживати в сирому вигляді, а значить в організм надходить набагато більше корисних речовин, які втрачаються при термічній обробці продукту. М’ясо перепелів не менше популярне. Своїми дієтичними властивостями воно перевершує не тільки курку, а й кролика.

Враховуючи все вище перелічене (а це лише мала частина переваг перепелиних яєць і м’яса), можна з упевненістю сказати, що перепелина ферма – довгостроковий і надійний джерело доходу і здоров’я. А прочитавши все нижчевикладене, скласти бізнес план перепелиній ферми ви зможете без особливих труднощів.

Перепели самі по собі пташки невибагливі і особливого догляду не потребують. Для власних цілей або для старту своєї справи перепелів можна розводити навіть в умовах міської квартири. Для цього будуть потрібні клітки для папуг або канарок. Єдине, що необхідно для вдалої несучості – дотримання збалансованого правильно підібраного харчування та дотримання температурного і світлового режиму.

Кількість перепелів на Вашій фермі вибирайте самі. Але врахуйте, що поголів’я більше 1 тисячі може бути нерентабельним: потрібна додаткова робоча сила, удосконалення поїльной системи, доведеться закуповувати додаткове обладнання для перепелиній ферми, виникнуть питання, пов’язані з постачанням кормів і транспортуванням продукції.

На жаль, домашні перепілочка втратила інстинкт висиджування, тому без інкубатора не обійтися. Врахуйте, що магазинні яйця не придатні до інкубування. При транспортуванні яйця пошкоджуються, тому при перевезенні «майбутньої ферми» на далеку відстань, будьте готові втратити близько 50% яєць.

Якщо ви купуєте триденних пташенят перепелів, тут проблем менше, але ви повинні привезти в уже заздалегідь підготовлене приміщення, з готовими клітками, поїлками і кормом. Справа в тому, що молоді пташки дуже чутливі і вимогливі до харчування. Тому найменші порушення можуть призвести до ослаблення всього поголів’я. Вимоги до приміщення для кліток наступні. Приміщення повинно бути добре провітрюваним, але без протягів. Свіже повітря повинне надходити регулярно, однак подбайте, щоб вашим перепілочкам не дуло. Ізолюйте клітку від доступу інших тварин (птахів, кішок, собак). Пролітаючі повз птахи можуть спровокувати стрес у перепілок. Освітлення не повинно бути яскравим – це також негативно позначається на «настрої» несучок. Світловий день повинен тривати близько 16 годин, але не менше 12. Температура в приміщенні, де знаходяться клітки, повинна бути 18-20 С. Мінімальна температура – 16 С. Дотримання цих простих правил позбавить ваших перепілок від стресу і не дасть впасти несучості.

Щодо годування перепелів – основними інгредієнтами є пшениця і кукурудза. Природно, ці зернові повинні бути подрібненими. Можливе додавання інших зернових культур до 15%. Необхідно додавання крейди, черепашок, вітамінів. На практиці тих, хто займається розведенням перепелів, на 1 птицю в місяць йде близько 1,1 кг комбікорму.

Вода в поїлках перепелів повинна бути завжди. При чому міняти її треба 3-4 рази на день – не можна допускати застою води. При великому поголів’я перепелів актуальна поїльна система з проточною водою.

Для виробництва яєць вам потрібні тільки курочки. Наявність півників можливо, але гострої необхідності в цьому немає. Тим більше, в деяких джерелах стверджують, що незаплідненне яйце перепілки набагато корисніше. У віці 1,5 місяця перепілки починають нестися і за рік зносять близько 300 яєць. Це означає, що 200 курочок в день знесуть близько 160 яєць. Після 1,5 років несучість знижується і таких перепілок забирають на забій, так як подальше утримання таких особин нерентабельне.

Для виробництва м’яса підійдуть як курочки, так і півники. Посадка в клітини може бути більш щільною, освітлення більш тьмяним. Вода і корм повинні бути присутніми завжди. У віці 1 місяця слід відокремити півників від курочок. До двох місячного віку перепела досягають своєї фізичної зрілості і подальше їх годування не доцільне і несе додаткові витрати. Перед забоєм птахів перестають годувати за 12 годин. Вага перепела залежно від породи може становити від 80 до 150 гр.

Насправді, вирощування перепелів (будь то виробництво м’яса чи яєць) – справа не дуже клопітка. Перепели – птахи не занадто вимогливі. Зате користі вам і оточуючим принесуть дуже багато. Бізнес перепелиної ферми допоможе розбагатіти всім завзятим людям які цього хочуть, тому що рентабельність такої ферми дуже велика.
Приблизний розрахунок
Витрати:
1 перепілка – 10 грн., 200 перепілок – 2 000 грн.
1 місяць – 210 кілограм корму, 18 місяців – 3 600 кг. корму, це близько 3 600 гривень.
І того, основні витрати на 1.5 роки орієнтовно 6 000 грн. за умови що у вас є приміщення і працювати будете самі.
Прибуток:
1 яйце – 50 коп., 200 перепілок 160 яєць в день, це приблизно 80 гривень.
За 1.5 років це приблизно 86 400 яєць і близько 43 200 гривень.
Тушка перепілки коштує – 50 гривень, 200 тушок це – 10 000 грн.
Отже, нечистий прибуток складає – 53 200 грн., з 200 перепелів за півтора роки.

Автомат з продажу сигарет – бізнес ідея

Автомат з продажу сигарет – бізнес ідея

На чому так ще заробиш, як не на залежних від нікотину людях. Тютюновий бізнес – один з найбільш прибуткових і перспективних. Особливо в нашій країні. Офіційної статистика за 2015, це 42% чоловіків і 9% жінок, але кількість курців ми можемо оцінити і візуально на вулиці, при чому кожен день. Технології сьогодні теж не стоять на місці – чого тільки немає на наших вулицях і в магазинах. І морозиво в автоматах купити можна, і за кавою у черзі не стояти. Але, що стосується автоматів з кавою і шоколадками, тут все зрозуміло. А ось автомат з продажу сигарет – питання спірне. Поки ці автомати заборонені і це логічно – яким чином автомат з продажу сигарет визначить вік потенційного покупця, якщо навіть продавець в кіоску не завжди це робить.

 

Проблема визначення віку курця

 

Це і є вся заковика в установці автоматів з продажу сигарет в нашій країні. Той, хто придумає систему визначення віку покупця має всі шанси на монополізацію цього бізнесу. Так як знайшовши спосіб визначати вік, цей спосіб можна запатентувати.

 

Закордоном автомати з продажу сигарет вже встановлюються і давно. У Японії, як і практично у всіх країнах, є обмеження у віці на продаж тютюнових виробів. Враховуючи те, японці перед введенням в експлуатацію нового апарату обов’язково напихають його всілякими електронними пристроями. Так і з автоматами з продажу сигарет – в Японії вони оснащені камерами, які визначають вік потенційного покупця за візуальними ознаками обличчя . Точність такого визначення становить 90%.

 

Установка автоматів з продажу сигарет в нашій країні

 

Як варіант установки таких автоматів була запропонована установка їх в місцях, де неповнолітні не з’являються взагалі (хоча б теоретично). Наприклад, у нічних клубах, барах. Але мінус подібної установки тютюнових автоматів в тому, що в такі заклади курці часто йдуть вже з сигаретами.

 

Метою є суспільні місця – зупинки, супермаркети, громадські місця. І тут знову закон про обмеження у віці. Так що головною умовою залишається визначення віку покупця.

 

Прибуток від автомата з продажу сигарет

 

Подібний автомат коштує, як більшість ведінгових автоматів, близько 3500 євро. Це буде автомат місткістю 150 пачок і на 20 видів сигарет. Вартість закупівельної оптової ціни на 1 пачку сигарет в середньому становить 0,5-0,8 євро, а роздрібна ціна на продаж – 1-1,1 євро. От і маємо різницю в 0,25 євро з однієї пачки (приблизно). Так, сигаретні автомати окупляються повільніше, ніж кавові автомати та продуктові автомати, але це якщо у Вас 1-2 автомата з продажу сигарет. Додайте також в автомат «супутні» товари – запальнички, жуйки і т.д.

 

Установка автоматів з продажу сигарет в нашій країні

 

Варіанти вирішення проблем визначення віку

 

Як вже говорилося, дієвого та 100-процентного способу визначити вік покупця в автоматах ще не знайдено в нашій країні. Один з можливих варіантів згадувався вище – установка автоматів з продажу сигарет тільки в тих місцях, де неповнолітніх теоретично бути не повинно.

 

Дуже популярним у високих технологіях є визначення усіляких особистих параметрів за відбитком пальця або сітківці очей чи міміки обличчя. Так що, погоджуйте з урядом і тютюновий бізнес ваш.

 

Ще один з варіантів – визначення віку по водійським правам, а бо біометричному паспорті. Після певних узгоджень з урядом можна отримати дозвіл на надання даної інформації.

 

Прочитавши все вищевикладене, однозначно можна сказати тільки одне – тютюновий бізнес хоч і має велику внутрішню конкуренцію, є дуже прибутковим і перспективним. Установка автоматів з продажу сигарет може забезпечити монополію в цій ніші і постійний дохід. Для цього треба лише подолати бар’єр обмеження за віком – використавши пристрій, який зможе відрізнити повнолітнього покупця від не повнолітнього, ви отримаєте необмежене право на отримання великого прибутку.