Журнал Forbes опублікував цікаву статтю “Чиє добро: кому належать українські банки” дуже цікава стаття яка розкриває власників наших чесних та прозорих банків) Над статтею працювали кореспондент Forbes Богдан Хлімоненко та Маргарита Ормоцадзе:
“Непрозорість структури власності − не тільки одна з головних проблем банківського сектору України, вона тягне за собою безліч інших труднощів. Цілий пласт гравців сформувався в ньому не в останню чергу завдяки тій легкості, з якою банки обходять нормативи кредитування інсайдерів. НБУ декларує обмеження операцій із пов’язаними особами як одне зі стратегічних завдань. Хоча зацікавлені в цій прозорості зовсім інші структури, а саме − МВФ та інші міжнародні кредитори України, які під час АТО повинні розуміти, куди і як витрачаються фінансові потоки, що входять в Україну.
Боротьба за розкриття інформації для НБУ є і внутрішньою − адже чиновники банківського регулятора як представляють банківське лобі, так і є власниками деяких, за висловом фінансистів, «банчиків»
Українське фото
У сучасному світі остаточні власники більшості фінансових потоків відомі на 99%. Завдяки прозорості всіх процедур у сфері IT задовольнити інтерес контролюючих або слідчих органів стосовно власності або звʼязку тієї чи іншої особи з якимись активами не складає труднощів.
«Ми йдемо до світу, в якому не буде банківської таємниці. Чи переродиться це в нові технології фінансів − окреме питання. Найближчі ж 3-5 років ми будемо спостерігати картину, при якій фінанси ставатимуть усе більш прозорими», − казав ще восени 2013 рокувласник компанії Honest & Bright Ltd Ярослав Ломакін, коли Швейцарія запустила черговий виток відмови від банківської таємниці. Де-факто потрібно розуміти, що коли мова йде про розкриття власників, ми говоримо більше про юридичну фіксацію факту власності. Тому що неофіційно в НБУ та інших держорганах найчастіше прекрасно знають, в чиїх сферах інтересів знаходиться той чи інший банк.
Не секрет, що пов’язана з банком і голова НБУ Валерія Гонтарева, яка до призначення багато років працювала з фінансовими потоками українських олігархів і банкірів, і частково може представляти банківське лобі. З групою ICU, якою раніше керувала перший банкір країни, пов’язаний банк «Авангард»
Більше того − ця інформація за українськими законами має бути доступною всім клієнтам банків. Звернімося до закону України «Про банки і банківську діяльність». 56-та стаття цього документа вказує, що клієнт має право на отримання інформації про власників 5%-ої і більше частки в статутному капіталі банку. Якби цей закон виконувався, питань по прозорість банківської системи було б значно менше.
Однак таємниці імені банківських акціонерів продовжують приділяти посилену увагу. На зустрічі керівництва НБУ з менеджментом найбільших банків країни 13 січня перший заступник голови Нацбанку Олександр Писарук пообіцяв розкривати реальних власників тих установ, які отримують рефінансування. «Національний банк проводить істотну роботу з розкриття інформації щодо кінцевих власників банків. Сьогодні ми майже щодня зустрічаємося з реальними власниками банків, іноді з кількома на день», − заявив він тоді. Forbes з’ясував, як проходить процес виявлення бенефіціарів українських банків і хто чинить опір цьому процесу.
Нарівні з усіма
Слова Писарука в прес-релізі Нацбанку за підсумками зустрічі наведені з посиланням на якісь законодавчі зміни, прийняті Верховною Радою наприкінці грудня. Уточнити, які саме зміни маються на увазі, не вдалося − прес-служба НБУ повідомила, що не встигне вчасно підготувати відповідь на офіційний запит Forbes.
Насамперед, за даними Forbes, ідеться про антивідмивні закони, які пакетом було прийнято в жовтні минулого року. Вони набирають чинності у лютому 2015-го. Мова йде про новий закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення». Документ змінює підходи до контролю з боку фінансових посередників за своїми клієнтами. В тому числі підсилює поняття політично значущих персон, включаючи чиновників вищого рангу, їх дружин, дітей, батьків та інших родичів. Банки повинні будуть цю інформацію відстежувати, проводячи верифікацію клієнтів, щоб розуміти, кому належать ті чи інші засоби, які джерела їх походження. Але що ж із самими банками?
Багато хто ховається за нерезидентами і офшорами, в яких закриті реєстри. Це досить поширене явище, і стосується 30-40 банків точно
Андрій Оністрат, банк «Національний кредит»
На думку Ростислава Кравця, старшого партнера юридичної фірми «Кравець і партнери», мова йде про прийнятий у ніч на 29 грудня закон «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків». Перехідні положення цього документа, в свою чергу, вносять зміни в прийнятий ще 14 жовтня згаданий вище так званий закон про фінмоніторинг («Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…»). «У ньому є вимога розкривати інформацію про власників, коли банки працюють на ринку і обмінюються коррахунками», − пояснює голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук. За невиконання цієї норми для керівників та відповідальних осіб фінустанови передбачено кримінальну відповідальність.
Покарання для самих банків визначить НБУ відповідно до закону «Про банки і банківську діяльність»: починаючи з штрафів посадовим особам банків, які провинилися, і закінчуючи припиненням ліцензії. «Виписано це таким чином, що санкції дуже широкі: вибір, яку саме застосувати в кожному конкретному випадку, здійснює виключно чиновник НБУ», − каже Кравець.
Розкриття інформації невигідне, якщо бенефіціарами є державні чиновники. Хоча саму інформацію визначити просто. Викликають голову правління і голову наглядової ради, з ними проводять співбесіду в НБУ. Форма цієї співбесіди індивідуальна
екс-член Ради НБУ Василь Горбаль
Ще один стимул для банків розкрити своїх бенефіціарів − 25 листопада набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигод юридичних осіб та публічних діячів». Він зобов’язує всіх юросіб, зареєстрованих на території України, включаючи банки, до 25 травня подати в ще не створений Єдиний держреєстр юридичних та фізичних осіб інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів. Згідно з законом, це фізичні особи, які безпосередньо чи опосередковано мають можливість впливати на управління компанією або володіють мінімум 25% статутного капіталу чи прав голосу.
За словами Наталії Ульянової, директора департаменту міжнародного податкового планування ЮФ ICF Legal Service, процедуру перевірки інформації про бенефіціарів банків поки що до кінця не визначено. Форма подання даних передбачає ПІБ бенефіціара, його громадянство, паспортні дані, місце проживання та реєстраційний номер платника податків. Директорів, які не подали її вчасно чи вказали неправдиві відомості, чекають виправні роботи і штраф у розмірі до 8500 гривень. «Для банку це, звісно, невелика сума, але потрібно пам’ятати, що згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність», керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію», − нагадує партнер правової групи «Домініон» Михайло Гончарук.
Варта Нацбанку
Ще до прийняття зазначених змін банки були зобов’язані щороку до 1 лютого подавати регулятору письмове свідчення про наявність чи відсутність у банку фізосіб-власників істотної частки (мінімум 10% статутного капіталу) і структуру капіталу на початок року. «За прострочення подання такої інформації НБУ має право віднести «порушника» до категорії проблемних або накласти на банк штраф у розмірі 0,01% від зареєстрованого статутного капіталу. Крім того, до адміністративної відповідальності може бути притягнуто керівника банку у вигляді штрафу до 17 000 гривень», − пояснює партнер юридичної фірми ILFОлексій Харитонов.
Відомості про структуру володіння банком повинні публікуватися на сайтах як самої фінустанови, так і регулятора. Але банкіри радять з обережністю ставитися до реєстру власників банків на сайті НБУ. «Інформація в ньому десь застаріла, у чомусь неправдива», − зазначає перший заступник голови банку «Контракт» Павло Крапівін.
Член ради НБУ і радник Альфа-Банку Роман Шпек повідомив: «Ми вже три роки як розкрили інформацію про те, хто є нашими акціонерами. І ми теж рекомендували НБУ сприяти розкриттю інформації про власників інших банків». За його словами, довіра в банківській справі − найважливіше питання, і власники банків не можуть ховатися за тяганиною з процедурами.
Дуже добре, що НБУ робить кроки для розкриття власників всіх банків. Але потрібно визнати: це провина саме НБУ, що досі ця інформація не розкрита. Є такі банки, де прихованими залишаються близько 10% акціонерів. За цими 10% можуть ховатися чиновники. Тому що ці 8-10% могли бути вдячністю якомусь політику за сприяння
Роман Шпек, Рада НБУ
«Дуже добре, що НБУ робить кроки для розкриття власників всіх банків. Але потрібно визнати: це провина саме НБУ, що досі ця інформація не розкрита», − підкреслює Шпек. Він зазначає, що є такі банки, де прихованими залишаються близько 10% акціонерів. «За цими 10% можуть ховатися чиновники. Тому що ці 8-10% могли бути вдячністю якомусь політику за сприяння. НБУ хоче докопатися до правди, і вони докопаються», − переконаний Роман Шпек.
За словами опитаних Forbes банкірів, проблема приховування бенефіціарів актуальна для 3-4 груп банків за розміром активів. З вигодонабувачами великих і найбільших банків ситуація більш-менш зрозуміла. У цих категоріях питання можуть викликати лише кілька установ, значна частина яких контролюється неназваними приватними міноритаріями.
У категоріях «середніх» і «малих» все частіше зустрічаються банки, у структурі капіталу яких власники істотної участі відсутні зовсім. «Перш за все вимоги щодо прозорості стосуються тих банків, які не є публічним товариством. Хто не котирується на IPO, наприклад, у кого складна структура акціонерного капіталу, − розповідає голова наглядової ради банку «Національний кредит» Андрій Оністрат. – Багато хто ховається за нерезидентами і офшорами, в яких закриті реєстри. Це досить поширене явище, і стосується 30-40 банків точно».
За даними ПроФінБанку, кінцевими бенефіціарами установи є подружжя Тумовс
Красномовним прикладом того, а хто ж насправді зацікавлений у розкритті інформації, служить історія з ПроФінБанком. Нагадаємо,Forbes 16 січня писав про те, що банк пов’язаний із власниками банку-банкрута CityCommerceBank, а саме − Рейнсом Тумовсом, у фінансовій історії якого було кілька банківських банкрутств. Також серед власників ПроФінБанку − дружина Тумовса. Незабаром після виходу статті Forbes у ПроФінБанк ввели тимчасову адміністрацію. І на сайті НБУ чомусь з’явилася інформація про власників цього банку на 1 квітня 2014 року, без вказівки кінцевих бенефіціарів. Тоді як сам банк вказував, хто є власником.
«НБУ може отримувати інформацію тільки про власників істотної участі в банку: 10% і більше. Дуже часто, щоб не надавати інформацію, пакети просто «дробляться», − пояснює це явище Михайло Гончарук.
Таким чином, наприклад, вчинили власники банків «Юнісон» і «Неос». Не вигадуючи нічого зайвого, вони розбили структуру власності на 11-13 частин, на кожну з яких припадає менше 10% акцій.
Однак екс-член наглядової ради НБУ Василь Горбаль стверджує, що труднощів із розумінням справжніх власників більшості гравців ринку в НБУ вже давно немає. «Аудиторські компанії розкривають кінцевих бенефіціарів будь-якого серйозного банку, який проходить аудит. Проблема може бути на рівні дрібних банків, які з’явилися в період з 2010 по 2013 рік − так званих «банків Сім’ї», − каже банкір.
При цьому головним стають не стільки особистості бенефіціарів, скільки виконання нормативу сукупного кредитування інсайдерів (Н10), значення якого не має перевищувати 30% статутного капіталу. «Якщо банк не порушує цей норматив і його проблеми пов’язані виключно з економічною ситуацією в країні − це одна ситуація. Але якщо він давно захопився кредитуванням інсайдерів і операціями з ними (є банки, у яких він дорівнює 60% і 80%), про ці випадки необхідно говорити публічно», − вважає Горбаль.
НБУ опублікував дані про власників ПроФінБанку на 1 квітня 2014 року – без кінцевих бенефіціарів
Напередодні Нового року голова Нацбанку пообіцяла жорсткі санкції тим банкам, які не нададуть до кінця грудня інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів, але законодавчо її попередження не було закріплено. Наталія Ульянова не розраховує на значний фідбек з боку банків. «Поки що всі чекають закінчення періоду подання документів про бенефіціарів (25 травня) і дивляться на інших. Активного подання інформації немає», − констатує вона. Заяви керівництва НБУ експерт вважає лише додатковим закликом до банків розкривати бенефіціарів нарівні з іншими юрособами. Тобто, відповідно до вимог FATF, для країни із загрозою тероризму мова йде про досить глибокий аналіз розкриття.
Щоправда, сам же банківський сегмент чинить опір розкриттю. Не секрет, що і голова НБУ Валерія Гонтарева пов’язана з банком − до призначення на цей пост вона багато років працювала з фінансовими потоками українських олігархів і банкірів, і частково може представляти банківське лобі.
Так, з групою ICU, якою раніше керувала перший банкір країни, пов’язаний банк «Авангард». На сайті НБУ у власниках цього банку Валерія Гонтарева не значиться.
Там же кожен бажаючий може знайти дані про власників банків, але інформація ця не завжди повна. Хоча, щоб розкрити інформацію, багато часу не потрібно − достатньо політичної волі та бажання глави НБУ. Адже введенням консолідованого нагляду влада займається вже з десяток років.
Василь Горбаль вважає, що «розкриття інформації невигідне, якщо бенефіціарами є державні чиновники. Хоча саму інформацію визначити просто. Викликають голову правління і голову наглядової ради, з ними проводять співбесіду в НБУ. Форма цієї співбесіди індивідуальна. Пояснюють: якщо банк хоче мати звʼязки з НБУ в плані підтримки ліквідності, рефінансування і так далі, розкрити власників необхідно».
Роман Шпек резюмує, що суспільство зобов’язане знати власників банків, «тому що доступність і відкритість цієї інформації − це один з елементів відкритого та демократичного суспільства, а також − подолання корупції».
Деякі банки,
про чиїх власників, на думку Forbes,
НБУ міг би надати більше інформації
ПроФінБанк
Авангард
Дельта Банк
Експрес Банк”
