Створення ПАММ-портфеля

Для створення ПАММ-портфеля, я розподілив 400 доларів між 12 ПАММ-рахунками,вісім з яких отримали по 40$ і чотири по 20$.структура ПАММ-портфеля На момент інвестування більшість входили в топ 100 і навіть дехто в топ 10, рейтингу ПАММ-рахунків alpari. Для створення пройшов реєстрацію і верефікацію з загрузкою паспортних даних та платіжної карти з якої вводились кошти. Сам процес формування портфелю досить простий і навіть цікавий 🙂
А що було далі…

Чи варто робити інвестиції в ПАММ-рахунки
Власний досвід роботи з ПАММ-рахунками
Що за компанія така ALPARI
Чи реально заробити з ALPARI
Скільки я заробив з ALPARI

 

Мій пасивний дохід

Мій пасивний дохід

Ми є ми…

… і усім нам потрібні гроші!

І в цьому я не відрізнився оригінальністю. Мене постійно турбують думки, як заробити гроші, як отримати фінансову незалежність (пасивний дохід) щоб вже нарешті не чекати зарплати, якої ніколи не вистачає. Прочитав багато книжок на цю тему, прослухав гіги аудіо книг та тренінгів але ніякого результату не отримав, грошей від того не побільшало)) Та все ж таки поштовх відбувся. Після довгих роздумів та пошуків вирішив діяти і перевірити на собі, що ж таке пасивний дохід – створив свій перший сайт mypassive.com. Цей сайт для тих, хто хоче змінити своє життя, та ніяк не вирветься із своєї зони комфорту, створений людиною яка намагається вийти з цих «щурячих перегонів». Адже кожна людина особлива ідеальна особистість, яка в нашому шаблонному суспільстві, побудованому хитровимаханими міліардерами для свого збагачення, втрачає свій природній потенціал і в кінцевому результаті проживає шаблонне життя жалкуючи, що так і не наважилась його змінити.

На сторінках сайту я покроково опишу всі складнощі та витрати з якими зіштовхнувся, чим, надіюсь, хоч трохи допоможу людям, які також хочуть кращого життя але ніяк не почнуть діяти. Також на сайті будуть опубліковуватись новини економіки, цікаві теми, бізнес ідеї, бізнес плани, бізнес книги та проекти, що надихають на зміни. Сподіваюсь, заручусь допомогою однодумців, людей які вже мають досвід у досягнені матеріальної незалежності і які у свій час також вирішили діяти…

Для створення сайту мені знадобилось трохи часу, трохи грошей та допомога друга.
Перше з чого я почав – ідея теми сайту. Якщо ви визначились з темою, то вже легше, якщо ні – спробуєм розібратись який сайт краще робити. Насамперед треба визначитись, до чого лежить душа щоб кожен день був натхненний новими ідеями і роботою. Якщо ви ще не визначились, то можна почати з того, що цікаве іншим, допустимо, вашим читачам… Це може бути інформаційний сайт, гумористичний, еротичний, кулінарія, фінанси, різні форуми ти блоги… все що на вашу думку користується попитом.

Друге що мені знадобилось – розуміння як працює сайт і без чого працювати не буде. Тут все виявилось просто. Ми шукаємо хороший хостинг з хорошим сервером, бажано щоб сервери в компанії були і за кордоном. Сервер, щоб ви розуміли, це потужний комп’ютер з високою пропускною здатністю, який працює автономно з великими об’ємами інформації та з іншими комп’ютерами в мережі. Хостинг – дисковий простір вже на самому сервері, який ми купуємо на певний період часу, на хостингу встановлюється сам сайт. Хостинг переважно платний але для початку можна знайти і безкоштовний, а з часом, якщо все піде як заплановано, проплатити. Але цього не достатньо, потрібен домен – ім’я сайту яке ми йому даєм для того щоб наш сайт міг ідентифікуватись в мережі. Домен може бути теж безкоштовний, але я використав платний щоб перестрахуватись і мати права на нього.

Третє на що пішли значні затрати часу, це визначення за допомогою якої мови програмування створювати сам сайт. Промоніторивши інформацію я зрозумів, що найшвидшим та найпростішим способом буде двигун WordPress, адже для нього вже є шаблони, та й гіги інформації в мережі як з ним працювати. Тим паче, мій співробітник та хороший друг вже працював та створював сайти на цьому двигуні, він мені допоміг, мабуть, в найскладнішому етапі – заливка сайту на хостинг та прив’язка його до домену.

І четверте, це визначення того, що потрібно для хорошої роботи сайту, які плагіни для WordPress використовувати, як та які встановити лічильники, просування сайту та види отримання доходу.

Отже, залишайтеся з нами, ставте лайки, додавайте в закладки, розповідайте друзям, буде цікаво!

Продаж шаурми

Заклад швидкого харчування (продаж шаурми).

Шаурма є турецькою стравою, що давно завоювала популярність на вітчизняному ринку. ЇЇ особливість полягає в простоті приготування з мінімальною витратою часу. Якщо з’явилося відчуття голоду, але немає часу на кафе або навіть на фаст-фуд, то кіоск з шаурмою – кращий варіант.my passive shaurma
Відкриття кіоску з шаурмою може стати досить привабливою бізнес-ідеєю без вкладень, оскільки для організації цієї справи вам не доведеться вкладати великі кошти. Для реалізації такого бізнесу не потрібно купувати дороге обладнання і наймати велику кількість співробітників, як у випадку з кафе і піцерією (бізнес-план піцерії).
Якщо розробити якісний бізнес-план по продажу шаурми і втілити його в життя, то результати можуть стати вельми багатообіцяючими.

Як відкрити точку з продажу шаурми?

У першу чергу варто визначитися з місцем, де буде реалізовуватися ваш товар. Це дуже важливе рішення, оскільки, якщо допустити помилку в цьому питанні, то можна забути про прибутковість. Для продажу шаурми варто вибирати місця перетину пішохідних вулиць, на зупинці або недалеко від навчальних закладів. У великих містах логічно найдохіднішим місцем буде місце поряд з метро. Установка кіоску в багатолюдному місці – перший крок до прибуткового бізнесу з продажу шаурми.my passive shaurma 1

Перед цим етапом важливим пунктом буде укладання договору оренди. При відкритті стаціонарного кіоску з шаурмою розмір оплати за оренду варіюється від 700 до 1000 $ в місяць. Потім необхідно отримати дозвіл на діяльність від пожежного нагляду і СЕС. На оформлення цієї документації може піти до 1000 $.

Далі проводиться закупівля обладнання, яке включає в себе газовий або електричний гриль, пальники для гриля і холодильник. Вартість обладнання залежить від країни – виробника. Мінімальна ціна за гриль з пальниками складає 150 $, максимальна перевищує 1000 $. Також необхідно придбати холодильник для зберігання продуктів, середня ціна якого може складати 400 $. Завершальним етапом стане прийом на роботу продавця, чия зарплата може бути в межах 150-200$. Обладнання для шаурми споживає електроенергії десь на 100 $.

Таким чином, для відкриття бізнесу з продажу шаурми вам знадобитися близько 4000 $. У подальшому після початку роботи кіоску ваші витрати будуть включати щомісячну зарплату працівника, орендну плату і витрати на електроенергію. Але варто зазначити, що такий бізнес окупається досить швидко, і при його правильній організації вже через 3-6 місяців ви повернете вкладені кошти.

Можна приблизно порахувати термін окупності бізнесу. Якщо кіоск працює, скажімо, 12 годин на день, продаючи в середньому по 10 штук шаурми на годину вартістю 1 $, то за день буде зароблено 120 $, чистими з яких будуть 80 $ (продукти для шаурми недорогі). За місяць вийде 2400 $ чистими, з яких затрати на електроенергію та зарплату складуть 300 $ плюс за оренду 800 $(може варіюватися в кожному місті). Залишиться 1300 $ власникові.

Окупність бізнесу настане через: 5000 / 1300 = 4 місяці.

Але не вся шаурма коштує $ 1, є міні, середня,велика, з різними добавками, хот-доги з сосискою (хот-дог бізнес). Також в кіосках із шаурмою часто продають воду, чай, фреші, соки, тому ця сума для великого міста дещо занижена, як і кількість продажів на годину. Відповідно бізнес може окупити себе і за 2-3 місяці, а прибуток може досягати від 3000 до 5000 $ в місяць.

Відкриття ковбасного магазину

Відкриття ковбасного магазину

Продаж продуктів харчування завжди була, є і буде дуже прибутковою справою. Особливу привабливість у покупців викликають магазини, що торгують ковбасними виробами, солодощами, молокопродуктами. У зв’язку з невеликим ризиком відкриття таких міні-магазинів, часто, початківці підприємці, організовують прибутковий бізнес, відкриваючи одну з таких точок.

Тільки уявіть адже ковбасний магазин, є дуже рентабельним заняттям, та й терміни його myaso_business my passiveокупності дуже короткі і становить від 2 до 3 місяців. Та й продаж ковбасних виробів в невеликому магазині, кіоску (як відкрити ларьок), автолавки (бізнес автолавка) може цілком конкурувати з великими підприємствами, що займаються ковбасним бізнесом. Для того щоб відкрити ковбасний магазин, вам треба орендувати приміщення. Пам’ятайте, що приміщення такого магазину не повинно знаходитися в колишніх лазнях, житлових приміщеннях, дитячих садках, бо це заборонено ветеринарною інспекцією.

Необхідно вивчити, хто ваші конкуренти і чим асортимент вашого ковбасного бізнесу буде відрізнятися від їх продукції, визначиться з асортиментом ковбасних товарів, які будуть продаватися в вашому магазині. Тому що від різноманітності продукції в магазині буде залежати, скільки прибутку ви отримаєте за місяць. Складіть список ймовірно найбільш купованих виробів і виставте їх на продаж на початковому етапі роботи. Після закінчення місячної роботи магазину знову виділіть види м’ясних товарів які найбільше купували і приберіть з асортименту сорти, які не користуються попитом.

Ціни на продукції повинні бути видні неозброєним оком, також на кожному виді товару має бути видно сорт. Клієнт повинен бути на першому місці, не дозволяйте продавцям приймати рішення, чи можуть вони відрізати 100 грам ковбаси чи ні, завжди потрібно робити це. Урізноманітніть ціновий діапазон, але краще утриматися від продажу дуже дешевих та неякісних ковбасних виробів, також завжди прибирайте зіпсутий товар, адже клієнт цього не пробачить.

Бізнес план продажу ковбасних виробів обов’язковий не тільки для захисту його перед державною комісією, але і для вас, тому складіть його скурпулезно і якісно, ​​досліджуйте всі закупівельні ціни і якість окремих виробників, які здійснюватимуть доставку, перед закупівлею.

Розрахунок витрат за місяць роботи магазину може скласти близько $ 1000, а доходи за місяць становитимуть від $ 2000 до $ 4000. Все буде залежати від безлічі факторів, як ціни на товар, місця розташування, популярність і конкуренція. Але, що без сумнівів, так це те, що, торгівля продуктами харчування та ковбасними виробами зокрема, швидко окупається.

Деякі фахівці для підприємців радять при складанні бізнес-плану всі цифри витрат множити на два – це дозволить визначити чи вистачить у вас грошових коштів, щоб відкрити ковбасний магазин. Хоча якщо трохи не вистачає, подумайте про кредити на бізнес і державну допомогу підприємцям.

Виготовлення мангалів і коптилень.

Виготовлення мангалів і коптилень.

Приготування їжі на відкритому вогні можна назвати справжнім шедевром кулінарії і ні одна страва, приготовлена використовуючи найсучасніші побутові пристрої, не порівняється зі соковитими та хрусткими стравами приготовленими на природі. Саме тому мангал, барбекю, коптильня традиційно користуються високим попитом. Відповідно бізнес по виготовленню їх можна рахувати надзвичайно прибутковим. Можливо виробництво стаціонарних мангалів, які відмінно підійдуть для приватного будинку або дачі, а також можуть використовуватися в якості обладнання для приготування їжі на відкритому вогні в ресторанах і кафе. Крім цього, досить широко здійснюється виготовлення переносних мангалів і коптилень. Ці легкі, портативні металовироби прекрасно підходять для використання під час пікніка або риболовлі. Невелика вага і компактні розміри дозволяють легко перевозити їх у багажнику автомобіля, швидко встановлювати і демонтувати практично на будь-якому майданчику.
my passive mangal
Слід зазначити, що виготовлення коптильні або мангала, незважаючи на уявну простоту, являє собою досить складний процес. Це пов’язано, насамперед, з тим, що будь який мангал експлуатується в досить жорстких умовах. В процесі експлуатації коптильня або мангал піддається впливу цілого ряду руйнівних чинників. До основних з них можна віднести високі температури, і атмосферні дії, пов’язані з використанням на відкритому повітрі. У зв’язку з цим виробництво мангалів повинно здійснюватися з матеріалів, здатних протистояти корозії і високих температур для забезпечення максимальної довговічності. В якості такого матеріалу можна розглядати особливі марки нержавіючої сталі.
Велике значення має технологія, за допомогою якої здійснюється виробництво коптилень і мангалів. Найважливішими параметрами в цьому відношенні можна назвати товщину металу і якість виконання зварного шва. Ці показники характеризують термостійкість, а значить – безпосередньо впливають на довговічність і надійність металовиробу. При цьому слід зазначити, що нержавіюча сталь досить складно піддається зварювання. koptilka my passiveНержавіюча сталь може зварюватись за допомогою різних методів дугового зварювання, таких як ручна дугова зварка MMA, аргонодугового зварювання вольфрамовим електродом TIG і напівавтоматичне зварювання MIG / MAG.

Зварювання нержавіючих сталей трохи більш складний процес, ніж зварювання звичайної вуглецевої сталі. Фізичні властивості нержавіючої сталі відрізняються від звичайної сталі, що і робить процес зварювання більш важким і вимагає попереднього нагрівання.

Розглянем варіанти зварки.

Ручна дугова зварка MMA нержавійки.
Для ручного дугового зварювання нержавіючої сталі існує два основних типи електродів. Електроди першого типу, з основним покриттям, використовуються тільки на постійному струмі на зворотній полярності («+» на електроді). В якості основного покриття найбільш часто використовуються переважно карбонати кальцію і магнію.

Електроди другого типу – з рутиловим покриттям, в основному з двоокису титану, можуть бути використані при зварюванні на змінному струмі і постійному струмі зворотної полярності. Вони значно перевершують електроди з основним покриттям, завдяки стабільності горіння дуги і зменшення розбризкування при зварюванні.

Обидва типи електродів добре використовуються у всіх просторових положеннях. Тим не менш, електроди з рутиловим покриттям, як зауважують зварювальники, працюють краще в нижньому положенні. Покриті електроди для дугового зварювання повинні зберігатися при нормальній кімнатній температурі в сухому місці.

Аргонодуговая зварювання TIG нержавіючої сталі
Аргонодуговая зварювання TIG широко використовується для зварювання тонких листів з нержавіючої сталі. В якості захисного зварювального газу найбільш часто використовується 100% аргон. Для автоматичного зварювання іноді застосовують аргонно-гелієву суміш.

Аргонодуговая зварювання може бути без подачі присадного дроту (для зварювання тонкого металу), так і з подачею, вручну або автоматичною.

Напівавтоматичне зварювання MIG MAG
Процес напівавтоматичного зварювання MIG MAG широко використовується для товстих матеріалів, так як це дозволяє збільшити продуктивність завдяки швидкості зварювання. Використовуваний захисний зварювальний газ – суміш аргону і вуглекислоти в співвідношенні 98% Ar / 2% CO2. Замість вуглекислоти може використовуватися кисень. Вміст кисню збільшує смачиваемость по краях зварювального шва.

При напівавтоматичному зварюванні нержавійки використовуються кілька процесів таких, як зварювання короткою дугою, зварювання із струменевим перенесенням і імпульсна зварка. Зварювання короткою дугою застосовується при зварюванні тонкого металу, струменевий перенесення – для зварювання більш товстих виробів.

Перевагою імпульсного процесу зварювання є те, що він є найбільш керованим процесом. Метал зварювального дроту переходить в зварювальну ванну завдяки подаються імпульсам. Кожен імпульс – одна зварювальний крапля. Завдяки цьому знижується середній струм горіння дуги, отже, і тепловкладення, що дуже важливо при зварюванні нержавійки. Зменшується зона термічного впливу.
Крім того, при імпульсної зварюванні практично відсутні зварювальні бризки, що значно економить зварювальні матеріали (зварювальний дріт для нержавійки – дорогий продукт) і збільшує продуктивність, скорочуючи час на зачистку зварювального шва.mangal my passive

Якщо добре наловчитись, то можна виготовляти досить непогані і якісні мангали. Ціна таких мангалів коливається в районі 1 тис. гривень.chertezh mangala chertezh mangala1 mangal cher. my passive 2 mangal cher. my passive
Можна виготовляти мангали із звичайної сталі, ціна на такі мангали нижча, але простота, доступність матеріалів та швидкість їх виготовлення дозволяє компенсувати нижчу вартість.

Виробництво сухариків

Як відкрити виробництво сухариків?

Якщо вибирати найпопулярніші снекові продукти, то серед них обов’язково будуть сухарики. З різними смаками, різної форми і розміру, зі всіляких сортів хліба – ці вироби заслужили популярність серед найширшої клієнтської аудиторії. Люблять їх і діти, яким подобається хрустіти «сушеним хлібом» з незвичайними смаками.suharik my passive
Люблять їх і дорослі – в барах, вдома перед телевізором, в дорозі. Скрізь сухарики можуть бути дуже до речі. Особливо коли хочеться перекусити чимось смачним і недорогим.

Загалом, сухарики з різними смаками і без добавок – є дуже популярним продуктом в нашій країні. А це означає, що прийшла пора поговорити про організацію бізнесу з виробництва сухариків.

Переваги даної ідеї бізнесу.

Перше – це затребуваність кінцевого продукту. Хто б що не говорив, але сухарики в нашій країні люблять. Майже так само сильно, як насіння або чіпси. Може бути, навіть більше, ніж чіпси. А якщо продукт затребуваний, значить, його будуть купувати. Потрібно тільки створити і піднести потенційному покупцеві.

Друга перевага – простота приготування і дешевизна ресурсів. Хліб, приправи – ось, власне, і все, що знадобиться. Крім устаткування, звичайно ж.

Третій плюс – відносно недороге обладнання. Повністю укомплектований невеликий цех обійдеться в 200 тисяч гривень. А на самоокупність проект вийде вже через 6-7 місяців після запуску.

Недоліки теж є. Найголовніший мінус – висока конкуренція. Сухарики – продукт затребуваний і простий у приготуванні. Не дивно, що багато підприємців звертають на нього увагу. Але якщо правильно подати його потенційної аудиторії (назва, упаковка), що не задирати ціни і постійно експериментувати зі смаками, можна знайти свою віддану аудиторію навіть в умовах високої конкуренції. Спочатку можна спробувати працювати тільки в межах району або навіть міста, далі виходити на область, а потім і на всю країну.

Як готують сухарики?

Процес приготування гранично простий. Особливо, за наявності спеціального обладнання, яке виробляє смачні снеки практично в автоматичному режимі.

Спочатку хліб нарізається належним чином. Хліб для приготування сухариків зазвичай використовують дрібнопористий, хоча використовувати можна будь-який. Його нарізають кубиками або соломкою. Деякі виробники пропонують і більш екзотичні варіанти. Але, на наш погляд, це зайве. Нестандартна форма здорожує виробництво, а значить і для клієнтів ціни на сухарики будуть вищими.my passive

Далі в спеціальній печі нарізаний хліб сушиться при високій температурі протягом декількох хвилин. Зазвичай цей процес займає 10-20 хвилин.

Відразу після обсмажування в отримані сухарики додають різні приправи. Природно, тут немає ніяких правил і обмежень. Можете експериментувати, виявляючи нові цікаві смаки. Але, найголовніше, пам’ятайте, що ви повинні орієнтуватися, в першу чергу, на смаки та уподобання клієнтів.

Щоб зрозуміти, що їм подобається, можна піти по стопах компанії Lays, які у себе на сайті влаштовували «битви» між різними смаками. Якому смаку клієнти віддавали перевагу (шляхом голосування), той і потрапляв на полиці супермаркетів. Ви також можете запустити свій сайт і влаштовувати там опитування чи голосування серед користувачів.

Повернемося до процесу приготування сухариків. На наступному етапі готовий продукт охолоджують, розфасовують по упаковках і відправляють на склад. А вже звідти сухарики потрапляють на полиці магазинів.

Що стосується сировини, то для приготування 10 кг сухариків потрібно 15 кг хліба, 400 г приправ і спецій і близько 4 л рослинного масла.

Приміщення та обладнання.

Приміщення для цеху має бути не менше 50 м². Можливо, й більше, якщо ви відразу вирішите розгорнути масштабне виробництво сухарів. Приблизно така ж площа необхідна для організації складу готової продукції та сировини для її приготування. Вимоги до приміщення – водопостачання, каналізація, опалення, вентиляція. Все стандартно. Природно, доведеться підготуватися до візиту пожежників і СЕС.

Устаткування. Вам знадобиться чотири великих верстата. Це автомат для нарізки хліба, піч, дражировочная машина і апарат для автоматичного фасування і упаковки. Хліборізка обійдеться в 40-50 тисяч рублів. Хороша піч буде коштувати близько 30 тисяч рублів. Дражировочная машина (необхідна для змішування сухариків і спецій) коштує близько 20 тисяч рублів. А за пакувальний автомат доведеться розлучитися ще з 40 тисячами рублів. Разом, витрати в основне обладнання складуть близько 140 тисяч рублів.

Додатково потрібно буде докупити столи, ваги, посуд для зберігання, шафи, контейнери, а також стелажі і полиці для складу.

Підбір персоналу

Тут майже все стандартно. Необхідний керуючий, менеджери з продажу та роботи з клієнтами, бухгалтер (можна віддати роботу на аутсорсинг), механік для підтримки працездатності верстатів, а також дві пари працівників. Останні будуть управляти безпосередньо верстатами під час виробництва.

Але це ще не все. Навіть керуючий не є найголовнішою фігурою. Найважливіша людина в цеху – це технолог. Саме він буде займатися складанням нових рецептів для виробництва ще більш фантастичних смаків. Якщо вам вдасться знайти і переманити до себе хорошого технолога, то, вважайте, половина успіху вже у вас в кишені.

Упаковка

Як правило, виробники сухариків, та й інших снеків, використовують металізовану плівку з нанесеним на її поверхню малюнком (дизайном). Варто врахувати, що для розфасовки 100 кг сухариків по 50 г знадобиться близько 5 кг плівки. Також сухарики можна пакувати в оригінальні паперові
пакети.
Дизайн упаковки – це взагалі окрема історія. Це настільки важливе питання, що йому варто приділити найпильнішу увагу. Майже така ж, як підбору технолога. Ні в якому разі не економте на дизайні. Зверніться до хорошого фахівця (можна до фрілансера) і попросіть підготувати яскравий і запам’ятовується макет дизайну упаковки. Не дивуйтеся, якщо за просту картинку у вас попросять від 3 і більше тисяч гривень. Повірте, ці вкладення окупляться багаторазово, якщо упаковка стане яскравою і такою, що запам’ятовується.

Як реалізувати готову продукцію?

Припустимо, у вас на складі вже предостатньо готового продукту. Його потрібно терміново продати. Найпростіший і ефективний спосіб реалізації – укладання договорів співпраці з великими магазинами і роздрібними мережами. Так, продавати доведеться за нижчою ціною. Але ви виграєте за рахунок значно більшого обороту.

Ще одна категорія клієнтів – бари, кафе і ресторани вашого міста. Тільки тут є важливе уточнення. В бари і кафе, само собою, можна пропонувати ту ж продукцію, що й у магазини. А от з ресторанами все складніше. Навряд чи вони будуть продавати своїм клієнтам сухарики в упаковці. А от використовувати сухарики в своїх стравах – чому б і ні. Єдина умова – ці сухарики повинні бути без будь-яких добавок.

На закінчення хочеться сказати наступне. Сухарики – дуже популярний і затребуваний продукт. Так, конкурентів багато. Але їх не варто побоюватися, якщо ваш продукт завжди свіжий, смачний і в красивій упаковці. Бажаємо успішного бізнесу!

ВІДКРИВАЄМО ТАТУ-САЛОН

ВІДКРИВАЄМО ТАТУ-САЛОН

Татуювання ніколи не виходять з моди і останнім часом навіть, навпаки, переживають чергову хвилю популярності. Хоча якісне татуювання, зроблене майстром у своїй справі, коштує зовсім недешево. Тату-салон може стати прибутковим бізнесом при дотриманні певних умов.

Для повноцінної роботи вам буде потрібно сучасне хороше обладнання, вартість якого не tatoo my passiveнастільки вже низька. Приміром, якісна машинка для нанесення татуювань коштує близько $ 300-400. За нинішнім курсом валюти ціна виходить пристойна. При цьому не забувайте, що у майстра повинно бути мінімум три таких машинки.

Витрати на відкриття бізнесу безпосередньо залежать від його масштабу. Так, якщо ви самі є майстром тату, то можна відкрити невелику тату-студію і працювати там самостійно. У цьому випадку витрати оцінюються в $ 4-5 тис. Вони будуть мінімум в два рази більші, якщо ви плануєте повноцінний тату-салон, де клієнти можуть не тільки зробити татуювання, але і пірсинг, шрамування, перманентний макіяж (татуаж). Найчастіше такі салони також продають спеціальне обладнання для нанесення татуювань і проводять навчальні майстер-класи для початківців майстрів.

Документи для відкриття тату-салону

Відповідно до російського законодавства, нанесення татуювань не розглядається як окремий вид діяльності, тому всі тату-салони в нашій країні оформляються в якості процедурних кабінетів. Відповідно, і порядок їх відкриття такий же, як у останніх. Перш за все, вам буде потрібно зареєструватися як юридичної особи. Для відкриття тату-салону підійде як форма товариства з обмеженою відповідальністю, так і ФОП. І той, і інший варіант має певні переваги і недоліки, тому заздалегідь вивчіть всі особливості та нюанси.inter2col my passive

Також вам потрібно буде відкрити розрахунковий рахунок у банку, замовити та зареєструвати в печатку, оформити в податковій інспекції бланки. Крім того необхідно отримати дозволи. Дозвіл у місцевої адміністрації на відкриття в обраному вами приміщенні салону, що виконує медичні послуги (до таких належать татуаж і пірсинг – порушення шкірного покрову), документи про оренду (власності), план виробничого контролю, медична ліцензія. Так як вимоги до тату-салонів схожі з вимогами до косметологічних кабінетів, то варто ознайомитися з Методичними вказівками «Організація та здійснення санепіднагляду над лікувально-профілактичними установами косметологічного профілю та косметичними кабінетами».

Також необхідно для всіх співробітників салону оформити медичні книжки. При цьому ваш персонал щорічно в установленому порядку повинен проходити медичний огляд. Фахівець, який проводить процедури татуювання, повинен мати середню медичну освіту, а призначати процедуру може після огляду лікар, що має медичну освіту за спеціальністю дерматовенерологія і минулий підвищення кваліфікації з медичної косметології. Відповідно, якщо у вас ТОВ, то такий фахівець повинен офіційно перебувати в штаті вашого салону, інакше ліцензію ви не отримаєте. Приватним підприємцям в цьому плані дещо простіше. Вони можуть направляти клієнтів попередньо до лікаря і наносити татуювання тільки після отримання довідки від фахівця про відсутність протипоказань.

Ліцензію на здійснення медичної діяльності видають протягом 45 днів з моменту подачі заяви. Для отримання ліцензії є певні вимоги. До таких відноситься наявність на праві власності або іншій законній підставі будинків, будівель, споруд та (або) приміщень, необхідних для виконання заявлених робіт (послуг) та відповідають встановленим вимогам, а також наявність на праві власності або іншій законній підставі медичних виробів (устаткування, апаратів, приладів, інструментів), необхідних для виконання заявлених робіт (послуг) і зареєстрованих у встановленому порядку.

Татуіровочний бізнес являє собою в законодавчому плані щось середнє між медичним та косметичним. Але у нього є свої особливості, які не враховуються чиновниками. Наприклад, до цих в нормативних актах відсутнє чітке визначення того, що ж таке представляє з себе татуювання. Відповідно, на практиці власники тату-студій і салонів нерідко стикаються з проблемами з ліцензуванням. Хтось називає художню татуювання татуажем або перманентним макіяжем, в результаті чого вимоги до персоналу, який працює в такому салоні, можуть змінюватися. Все це значно ускладнює роботу майстрів, які проводять процедури нанесення татуювань.

Вибираємо місце для тату-салону

Найдешевший за ціною варіант приміщення для тату-студії – це зняти квартиру на першому поверсі житлового будинку і приймати клієнтів тут. Однак цей варіант є далеко не найкращим. До тату-салону пред’являються суворі санітарні вимоги, які включають в себе наявність окремого входу, миються підлоги, стіни і навіть стелі в кабінеті, де проводяться процедури.my passive tatoo

Існують вимоги і до площі приміщення: на одне робоче місце повинно припадати не менше 12 кв. метрів. Для нормальної роботи студії при дотриманні норм СЕС потрібно мінімум 20-30 кв. метрів. Як правило, тату-салони орендують кабінети в салонах краси, в перукарнях чи фітнес-центрах. Вони можуть відкриватися і в окремо розташованих будинках (найчастіше у переобладнаних підвалах). Причому в даному випадку зовсім необов’язково вибирати приміщення в центрі міста, враховуючи, в першу чергу, його відвідуваність. Цілком можна обійтися і великим житловим районом. Якщо у вас будуть працювати хороші майстри, то до вас будуть приїжджати і з іншого краю міста. Нанесення татуювань – це не той вид послуг, якими вирішують скористатися, піддавшись миттєвому пориву. Як правило, людина, яка вирішила зробити тату, спочатку вивчає відгуки про майстрів, студіях і розцінках і вибирає кращий для нього варіант.

По суті, головна умова успіху тату-салону – це майстри, які там працюють. Але якщо ви збираєтеся надавати і додаткові послуги (наприклад, пірсинг), то в цьому випадку варто уважніше поставитися до вибору місця для розміщення вашого салону. Оптимальне місце – центр міста, ближче до місць скупчення молоді (поруч зі станцією метро, біля університету і т. д.). Віддавайте перевагу приміщень, де раніше розташовувався масажний салон або стоматологічний кабінет. У цьому випадку вам не доведеться вкладати багато коштів у ремонт.

Вартість оренди приміщення обійдеться тату-студії в суму від 300 $ на місяць. Точна сума залежить від площі, стану приміщення, регіону. До вартості оренди додавайте також витрати на електрику, воду та інші комунальні платежі. Додаткові витрати пов’язані з виготовленням та монтажем вивіски. Вона повинна бути помітною і при цьому відповідати за стилем оформлення «духу» вашого закладу. Виготовлення найпростішої вивіски обійдеться в 2-3 тис. Гривень. Точна сума буде залежати від її розміру та складності роботи.

Устаткування для тату-салону

На покупку необхідного обладнання, витратних матеріалів та меблів потрібно ще від $ 3 тисяч. Список необхідного включає в себе стіл для тату, на якому знаходиться клієнт, поки майстер працює (4 тис. грн.), універсальний підлокітник (від 2 тис. грн за штуку, потрібно мінімум дві штуки), опромінювач для знезаражування приміщення (від 3 тисяч грн.), тату-машинка (від 3 тисяч грн., потрібно мінімум три штуки), апарат для перманентного макіяжу (5 тисяч грн.), пігмент для нанесення ( від 1 тис. Грн.), набір для пірсингу (від 3 тисяч грн.). Додаткове обладнання включає в себе бахіли, одноразові рукавички, одноразові простирадла, фартухи, шапочки, медичні маски, дезінфікуючі засоби і т. д. На все це потрібно ще близько 1 тисячі грн.

Не забувайте ретельно обробляти обладнання: зазвичай в тату-салонах використовуються методи стерилізаційної та передстерилізаційного очищення тату-машин. Устаткування відмочується в спеціальних розчинах і проходить ультразвукову чистку. Додатковий плюс тату-студії – надання послуг з виведення татуювань. Для цього доведеться придбати спеціальне обладнання, вартість якого становить від 50 тисяч грн.

Знайти обладнання для нанесення татуювань вітчизняного виробництва навряд чи вдасться. Поставляється обладнання переважно з Америки та європейських країн. Тому ціни на нього дуже сильно залежать від курсу валюти. У кризу нове обладнання може виявитися не по кишені підприємцю.

Не забувайте, що вам потрібно оформити необхідні дозвільні документи та сертифікати в СЕС і в спеціалізованих сертифікуючих фірмах. Сертифікація одного робочого місця обійдеться в суму від 300 грн.kak-otkryt-tatu-salon my passive

Кадрове питання

Як уже згадувалося вище, хороший фахівець з нанесення татуювань – це одна з головних умов успіху тату-салону. Однак знайти такого майстра буде непросто, адже кількість тату-студій і салонів набагато менше, ніж, приміром, звичайних салонів краси. Дивно, але знайти майстра по популярному нині перманентного макіяжу або татуажу набагато простіше, ніж фахівця з тату. Оптимальний варіант – це якщо ви самі є таким майстром і плануєте в перший час працювати у своїй студії самостійно. Тим не менше, все одно рано чи пізно вам доведеться розширювати штат працівників. Їх пошук краще починати заздалегідь. Багато майстрів тату починають свою діяльність з роботи на дому нелегальним чином, а потім, набравши достатньо досвіду і робіт для портфоліо, приходять в студії та салони з офіційним працевлаштуванням.

Не забувайте також, що майстри, які дбають про свою репутацію і якість своєї роботи, регулярно проходять різні курси для підвищення професійних навичок. Вартість такого навчання складає в середньому 5 тис. грн. Кваліфікований фахівець повинен мати хоча б середню медичну освіту, мати уявлення про анатомію, анестезії, антисептику і т. д. Крім того, він повинен мати настільки важливими якостями, як уміння малювати, посидючість, терпіння. Він повинен володіти всіма стилями татуіровочного мистецтва і при цьому його роботи повинні володіти індивідуальністю. Вимог, як ми бачимо, до майстра тату пред’являється чимало. Більшу частину персоналу тату-салони знаходять за рекомендаціями. Навіть у великому місті кількість любителів, цінителів і майстрів тату обмежена. Вони утворюють свого роду клуб за інтересами, тому ви завжди можете пошукати фахівців, що підшукують нову роботу, через знайомих у цій сфері. Як правило, майстер, який працює в тату-салоні, отримує певний відсоток від виручки. Ця частка може становити до 50%. Ставка залежить від кваліфікації та репутації самого майстра, а також від рівня розкрутки і відвідуваності салону.

Недолік законодавчої бази в цій області створює чимало труднощів. Наприклад, у нашій країні в реєстрі трудових професій відсутня така спеціальність, як «татуювальник», тому в трудових книжках легально працюючих майстрів вказується туманна формулювання «художник».

Реклама і просування тату-салону

Протягом першого року роботи будьте готові вкладати чимало коштів у розкрутку своєї студії. Для цього можна використовувати рекламу в спеціалізованих друкованих виданнях, зовнішню рекламу, рекламу в інтернеті на різних місцевих сайтах і форумах, а також у соціальних мережах. Відмінно працює і власний сайт з прикладами ваших робіт, прайс-листом на послуги та контактами. А от від оголошень на радіо і телебаченні краще відмовитися: ці форми реклами дуже дорогі і малоефективні для вашого напряму роботи. Не забувайте про активну участь у різних професійних заходах по вашому профілю. Це різні тату-фестивалі і конвенції, виставки косметичних послуг і т. д.

Ціни на послуги тату-студій

Вартість виконання татуювання та надання інших послуг традиційно залежить від розміру та складності роботи. За «міру обчислення» площі татуювання використовується малюнок розміром із сірникову коробку або сигаретну пачку. Вартість самого маленького малюнка обійдеться в суму від 300 грн. і вище. Проколоти вуха коштуватиме близько 150 грн, а корекція контуру губ із заповненням (растушевкой) або брів – від 1 тисячі грн., татуаж вій і стрілки (один з найнебезпечніших видів татуажу) – від 500 грн. Виправлення або набивання старої татуювання обходиться так само, як і набивання нової або навіть дорожче. При цьому не забувайте, що нанесення татуювання або татуажу вимагає в більшості випадків подальшої корекції. Вартість її, як правило, включає в себе тільки вартість витратних матеріалів у початківців майстрів. Професіонали дають знижку близько 20-30% від первісної ціни. Найдорожче обходиться видалення старої татуювання. Вартість цієї процедури становить від 70 грн за кв. сантиметр.

Скільки заробляє тату-студія

Чистий прибуток московських тату-салонів становить від $ 5000 в місяць і вище. У регіонах цифри, звичайно, скромніші. Втім, навіть сама невелика студія може заробляти від 30 тисяч грн. щомісячно. Очікувати такий прибуток можна не раніше ніж через рік роботи. Саме стільки йде у нового салону на формування постійної клієнтури. До регулярних витрат студії відноситься покупка витратних матеріалів, оренда приміщення площею від 25 кв. метрів, реклама, податки та відрахування до фондів … Не забувайте також і про 30-50% від вашої виручки, які будуть забирати собі ваші наймані майстри.

Для відкриття невеликого тату-салону буде потрібно від 100 тисяч грн. Його прохідність повинна становити мінімум п’ять-шість чоловік на день, які будуть робити які-небудь процедури або купувати товари (наприклад, обладнання, пірси і т. д.). Це не так вже й мало, тому бажано максимально урізноманітнити перелік послуг, які ви будете пропонувати. Так ви отримаєте додаткову перевагу перед своїми головними конкурентами – майстрами-одинаками, які працюють на дому нелегально і пропонують своїм клієнтам максимально низькі ціни.

Рентабельність салону можна збільшити, пропонуючи всім бажаючим навчання основам художнього татуювання або татуажу. Повний курс такого навчання обійдеться в 2 тисячі грн. Однак якщо ви плануєте надавати такі послуги і видавати пройшли навчання сертифікати, вам необхідно зареєструватися як НОУ. Це пов’язане з додатковими витратами і труднощами.

Компанії, де початківці майстра проходять навчання, часто пропонують своїм учням придбати необхідне обладнання у них же з вигідної знижкою. Причому на основне обладнання знижка може становити до половини роздрібної вартості. Робиться це для того, щоб отримати постійного клієнта, які буде регулярно купувати у вас витратні матеріали і проходити в подальшому додаткові курси підвищення кваліфікації. Продаж такої продукції – це окремий напрямок в діяльності вашого салону. Для його розвитку потрібні додаткові вкладення. При великій кількості напрямків на рівень окупності салон вийде в тому випадку, якщо він буде обслуговувати мінімум десять клієнтів на день.

Виготовлення сендвічів.

В наш час все більше людей надають перевагу швидкому
харчуванню і сендвіч один із
перспективних методів швидкого перекусу, так як це швидко,
смачно і корисно,
плюс на упаковці є термін придатності на відміну від всіляких
випічок чи хот догів.
У чому перевага сендвічів перед іншим фаст-фудом:
my passive сендвіч
Сендвічі продаються в упакованому вигляді, тому викликають більшу довіру покупців і при споживанні не бруднять руки;
Продавати сендвічі можна самими різними способами, від продажу на місці
приготування, до реалізації через вендингові автомати чи доставка по перспективним
точкам;
Ціна сендвіча нижче, ніж наприклад шаурми або гамбургера,
значить бутерброд
доступний для ширшого кола споживачів.
my passive сендвіч 2

    Реєстрація діяльності.

Для здійснення діяльності достатньо зареєструвати фізичну
особу-підприємця, проте в окремих випадках доцільніше відкрити
юридичну особу.

   Приміщення.

Для організації виробництва потрібно приміщенні площею від 50 м2.
Оренда такої площіпередбачає щомісячні постійні витрати від 5 тис.
гривень або в залежності від
регіону. Важливо зауважити, що не будь-яке приміщення підійде.
Так як це виробництвопродуктів харчування, контролюючі органи
у вигляді СЕС висувають особливі вимоги до таких підприємств.
Так, висота стель у виробничому цеху повинна бути не менше
3 метрів, стіни повинні бути побілені, обов’язкова наявність
витяжної вентиляції,
постійного водопостачання.

   Технологія виробництва.

Технологічний ланцюжок виробництва сендвічів виглядає так:
випічка або закупівля хліба та нарізка, підготовка та
нарізка овочів, підготовка та нарізка м’яса, риби,
наповнення сендвічів начинкою, упаковка та наклейка етикеток.

   Персонал.

Як і в будь-якому харчовому виробництві тут необхідно створити
штат кваліфікованих фахівців. Залежно від масштабів
виробництва знадобиться працевлаштувати наступних
працівників:

Технолог;

Пекар;

Пакувальник;

Кухар;

Різноробочий;

Бухгалтер;

Менеджер по збуту, водій;

Охоронець.

 

Загальний фонд оплати праці такого колективу складе не менше 25 тисяч гривень на місяць.

Плюс відсоток від даного фонду необхідно
відраховувати до соціальних фондів (ПФ і ФСС).

Обладнання

Розглянемо список необхідного обладнання для виробництва бутербродів.

1. Установка міні-пекарні для випічки хліба.
Дане обладнання не знадобиться, якщо буде
закуповуватися готовий хліб (за домовленістю з пекарнею).
Однак переваги власної пекарні будуть полягати в тому,
що можна буде контролювати весь виробничий
процес, самостійно формувати асортимент і смакові
якості продукції. У список устаткування
для випічки хліба входять:

  • борошнопросіювач;
  • дозатор води;
  • розстоєчні камера;
  • ротаційний шафа;
  • візки, форми для хліба.

Вартість комплекту обладнання для міні-пекарні
починається від 70 тис. грн.

2. Обладнання для нарізки шматків хліба на квадратні
шматки товщиною 1-1,2 см. Ціна хліборізки починається
від 30 тис. Грн.

3. Робочі столи, на яких оператори закладають начинку
в нарізані шматки хліба і
формують готовий бутерброд. Далі бутерброд нарізається
на половинки трикутної форми
і виходять сендвічі. В якості начинки використовуються
м’ясо, риба, ковбаси, гриби, сири, овочі і т.д.

4. Обладнання для упаковки готових сендвічів.
Даний процес може здійснюватися як в
ручну, що істотно знизить стартові вкладення,
але збільшить в наступним постійні
витрати на оплату праці або ж купується термоформувальна
машина для упаковки
сендвічів, але коштують такі лінії від 400 тис.грн і
всеодно має бути присутній
оператор якому доведеться все одно платити. Тому вибір
автоматизувати даний процес
чи ні залежить від розміру інвестицій у бізнес,
планованого обсягу виробництва і
т.д.

5. Зберігання готової продукції та інше обладнання. Для зберігання готової продукції необхідно придбати холодильну камеру. До іншого обладнання, яке необхідне для
виробництва відносяться: ножі, ваги товарні, стелажі, овочерізки, мийні ванни,
дошки обробні і т.д.
Також слід придбати як мінімум один автомобіль,
для доставки продукції до точок
реалізації. В ідеалі потрібне придбання декількох авто,
так як доставку продукції в торгові точки необхідно
здійснювати щодня, адже бутерброди продукт швидкопсувний.
Доставку готових сендвічів починають з ранку,
а максимальна кількість торгових точокна один маршрут не більше 50.

Разом початкові витрати на старт проекту в декількох варіантах:

1. Варіант з повним комплексом устаткування і автоматизацією
виробничих процесів починаючи від випічки хліба,
закінчуючи упаковкою сендвічів – інвестиційні
вкладення від 800 тис. грн. Такий цех здатний
випускати більше 5000 од. продукції. Сюди ж
входить створення власного автопарку для доставки
сендвічів до точок реалізації.
Великі інвестиції передбачають великі обсяги
виробництва і охоплення регіональних
ринків збуту;

2. Варіант з власної міні-пекарнею – від 100 тис.грн.
Передбачається, що весь
виробничий цикл буде обслуговуватися робітниками (ручною працею),
починаючи від випічки хліба, закінчуючи упаковкою продукції та
доставкою до точок реалізації на
власному авто. Даний варіант розрахований на невеликі
обсяги виробництва – до 500
сендвічів на день;

3. Варіант із закупівлею готового хліба – 50 тис. грн. Це найдешевший варіант
запуску проекту. Виробничий процес буде повністю обслуговуватися ручною працею без
автоматизації. Випічка хліба буде здійснюватися за договором зі сторонньою
організацією. Плюсом цього варіанту виготовлення сендвічів по мірі необхідності.
my passive сендвіч 3
Збут

В асортимент сендвічів може входити:

– М’ясний сендвіч (шинка, ковбаса, курка, бекон) із зеленню;

– Сирний сендвіч;

– Сендвіч з рибою (горбуша, кета, тунець);

– Сендвіч з креветками.

Продаж сендвічів може здійснюватися через:

Власні торговельні точки, наприклад кіоски, торгові причепи, торгові візки;

За допомогою укладення договорів поставки продукції в буфети і закусочні;
Реалізація сендвічів через вендингові автомати, встановлені в торгових центрах,
авто і залізодорожніх вокзалах, школах, навчальних вузах, кінотеатрах,
автозаправках, аеропортах і т.д

Як відкрити веб-дизайн студію.

Як відкрити дизайн студію.

Веб-студія – один з найпопулярніших сучасних видів бізнесу, без послуг якого в наш час не обходиться практично жодне підприємство. При цьому, незважаючи на наявність великої кількості конкурентів, він здатний приносити прибуток навіть початківцю, якщо останній постарається відкрити дизайн-студію у відповідності з усіма правилами.
Чому цей бізнес вважають складним?

Для того, щоб створити студію по Web-дизайну, потрібно не просто володіти якостями успішного підприємця, а й мати відповідні знання. Зокрема, щоб почати бізнес на дизайні, потрібно знати:

– За якими принципами розробляється дизайн для різних ресурсів;
– Хто саме може замовляти таку послугу, і кому варто її наполегливо пропонувати;
– Яких саме майстрів потрібно наймати для студії (це вкрай важливо, адже подібний проект немислимий не тільки без грамотного дизайнера, але і без висококваліфікованих верстальників, програмістів, контент-менеджерів, копірайтерів);
– Як розкрутити свою компанію і запропонувати клієнтам унікальні послуги, яких немає у конкурентів.

Якщо сам організатор бізнесу – не дизайнер, йому буде дуже важко зрозуміти всю специфіку роботи, та й навряд чи у нього з’явиться особливий інтерес до неї. Враховуючи це, вже на етапі відкриття у підприємця повинен бути хоча б мінімальний досвід роботи в даній сфері (розробка дизайну або програмування), а також власне портфоліо і клієнтська база. Без цього розкрутка бізнесу буде дуже складною.

Втім, відкрити дизайн-студію може і людина, яка сама не володіє навичками дизайнера, але знає відповідного фахівця, готового стати співробітником підприємства. У цьому випадку підприємець виступає в якості посередника між клієнтом і виконавцем, який відповідає за маркетингову частину роботи і виступає в якості інвестора.

З чого починається студія інтернет-дизайну?

Відкрити таке підприємство можна без офісу. Головне – створити грамотний сайт, який і буде залучати клієнтів, і, зрозуміло, цей ресурс повинен мати відмінний дизайн. Це буде кращим засобом реклами для клієнта, якому завжди потрібна унікальна родзинка. Вже на цьому етапі можуть проявитися знання бізнесмена – він може розробити проект поодинці, створивши унікальну пропозицію для потенційних замовників.

Другий крок – реєстрація підприємства, і в даному випадку прекрасно підійде ФОП з спрощеною формою оподаткування. Після цього слід подумати про:

1. Закупівлю обладнання.
Якщо людина, що робить бізнес на дизайні – професіонал, у нього вже є відповідна техніка та програмне забезпечення. Однак одного комп’ютера буде мало – для фахівців знадобляться свої екземпляри, і їх доведеться купити заздалегідь. Втім, можна заощадити, найнявши майстрів, які працюватимуть на дому, використовуючи власну техніку. Однак і в цьому випадку потрібно бути готовим до того, що їм доведеться оплачувати закупівлю софта і важливих деталей для комп’ютера.

2. Найм персоналу.
Майстри можуть працювати вдома, але з кожним з них має бути налагоджено чіткий зв’язок, щоб вони відчували себе частиною команди. Якщо цього не зробити, є ризик, що при появі замовлення один з професіоналів відмовиться працювати, пославшись на наявність інших пропозицій від клієнтів.

3. Способи розрахунку з працівниками.
Ідеальний варіант – платити частинами, за кожен етап виконаної роботи. У цьому випадку співробітники, особливо залучені зі сторони, будуть працювати «на гонорари» більш активно.

4. Розкрутка компанії.
Важливо не тільки відкрити дизайн студію, але і як слід її прорекламувати, і на це потрібно буде витрачатися, навіть якщо у бізнесмена немає коштів на розкрутку. Будь-яке вкладення в даній ситуації обов’язково себе окупить.

5. Оренда офіса.
Якщо ж бізнесменові потрібна повноцінна веб-студія, в якій можна приймати клієнтів безпосередньо (а не домовлятися з ними в онлайн-режимі), доведеться подумати ще й про оренду офісу. Для початку можна зняти квартиру на першому поверсі житлового будинку, але з часом все ж доведеться переїхати в офісний будинок. Це ж чекає будь розкручений бізнес на дизайні, навіть якщо його веде всього одна людина.

6. Підбір ідеального переліку послуг.
У нього може входити не тільки якісний дизайн, але й:

1. Грамотна верстка сайту
2. Створення для клієнта зручною і безпечною CMS або підбір її серед вже існуючих
3. Професійне наповнення сайту контентом (копірайтинг)
4. SEO-оптимізація ресурсу та його просування

Втім, на перших порах можна відкрити дизайн-студію з обмеженим переліком послуг – наприклад, тільки дизайн і верстка. У цьому випадку, доведеться співпрацювати з конкурентами, що пропонують інші послуги.

Скільки платитиме клієнт?

Як правило, студія інтернет-дизайну приносить відмінний прибуток. Середня ціна для замовника – близько 5 тисяч грн. за сайт, дизайн якого може розроблятися 3-5 днів. Професійна студія справляється з цим завданням за 1-2 дні. Таким чином, якщо студія працює хоча б 25 днів на місяць, вона може отримувати близько 25 тис. щомісяця.

Дохід може зростати в залежності від специфіки замовлення та додаткових послуг, що надаються клієнтові. Наприклад, можна відкрити дизайн-студію, яка буде спеціалізуватися на створення сайтів «під ключ», і тоді її послуги будуть дорожче. Ціна на деякі замовлення може досягати 10 тис. і більше.

Завдання власника студії в цьому плані – активно залучати клієнтів. Робити це можна двома способами (крім активної реклами в ЗМІ та інтернеті):

Самостійно звертатися до компанії потенційних замовників і пропонувати їм свої послуги.
Регулярно вводити особливі бонуси і премії для клієнтів, прагнучи запропонувати кращі умови, ніж у конкурентів.

Скільки необхідно витратити підприємцю?

Як правило, відкрити дизайн-студію можна, обійшовшись середніми інвестиціями.

Загальні витрати такі:

Від 2 тис. гривень – на оренду офісу;
Від 20 тис. гривень – на купівлю обладнання;
Близько 1 тис. гривень – на покупку витратних матеріалів;
Близько 10 тис. – На зарплату співробітникам (щомісячні витрати);
Близько 5 тис. – на рекламу компанії (щомісячні витрати).

Зрозуміло, витрати будуть скорочені, якщо студія інтернет-дизайну підтримується тільки однією людиною, і він працює на дому. У такій ситуації, ймовірно, потрібно буде лише купити (або докупити) обладнання, а також витратитися на рекламу бізнесу. Але в будь-якій ситуації не варто скупитися: чим більше підприємець готовий вкласти в такий перспективний напрямок, як розробка дизайну сайтів, тим більше у нього шансів добитися успіху і запропонувати клієнтам найсучасніші послуги з використанням передової техніки, якої вже точно не буде у конкурентів.

Вирощування полуниці

Є багато різних варіантів як вирощувати полуницю є й багато інформації на цю тему.

пасивний дохід, бізнес ідеї, гроші

mypassive

Пишуть, що рентабельність 100% , 200%, 300% не знаю яка рентабельність але знаю точно, що всі її полюблять і я особисто купляю кілограмами, морожу та їм всю зиму.
Звідси висновок, якщо розумно підійти до вирощування полуниці та її збуту, то можна заробити непогані гроші. Одже нам потрібна земля, якщо є село то проблема землі відпадає, а якщо землі немає то доведеться орендувати.
Розглянемо варіанти вирощування на відкритій місцевості та тепличний варіант(голандський)
Найкращі результати можна одержати на чорноземах опідзоленних, темно-сірих і сірих лісових ґрунтах середнього й легкого механічного складу. Урожайність буде нижче на ясно-сірих, дерено-підзолистих і торф’яних ґрунтах. Глибина залягання ґрунтових вод повинна бути не менш 60 см . На полях, де ґрунтові води залягають ближче 60 см від поверхні, потрібно встановити дренаж або вирощувати на грядках. Otkrytyj-grunt My passive
Для закладки плодоносних насаджень небажано використати низинні й замкнуті ділянки, де навесні перші квіти можуть ушкоджуватися весняними заморозками. На піднесених місцях необхідно контролювати сніговий покрив, що може здуватися сильними вітрами, що приводить до підмерзання полуниці. При зниженні температури до -8°С на глибині 15- 18 см полуниця може повністю загинути. Для закладки полуниці краще підходять схили південно-західної експозиції крутістю 2-3°, де раніше починається вегетація й швидше проходить дозрівання ягід.
Кислотність ґрунту повинна бути на рівні 5,5-6,5, бажаний зміст гумусу 2% і більше.

Попередники
Плодоносну полуницю рекомендується вирощувати в сівозміні після чорного пару або зернових. Оптимальним є поле, де в попередній рік вирощувалися сидерати. Не рекомендується вирощувати полуницю після картоплі або томатів, а також повертати полуницю на те ж поле раніше, ніж через 6 років.

Підготовка ділянки
При підготовці ділянки варто перевірити ґрунт на наявність личинок хруща  і дротяників. Вірогідність їхньої наявності в ґрунті збільшується при розміщенні ділянки біля лісонасаджень. Якщо шкідники втримуються в критичній кількості (0,5 личинки/м2), у травні на парове поле вносять аміачну воду з розрахунку 2 т/га або висівається алкалоїдний люпин, зелену масу якого у фазі зелених бобиків заорюють у ґрунт. При її поїданні основна маса личинок гине.пасивний дохід, бізнес ідеї, гроші, бізнес
Для зменшення кислотності ґрунту за рік до посадки полуниці проводиться його вапнування, а для зниження реакції ґрунтового розчину – гіпсування.
При засміченості ділянки багаторічними злаковими бур’янами восени рекомендується провести обробку гербіцидом суцільної дії (наприклад, Раундап 4-6 л/га).
На початку жовтня проводиться зяблева оранка на глибину 25- 30 см . Протягом зимового періоду на поле бажано провести снігозатримання для збільшення запасів вологи в ґрунті.
Навесні проводиться боронування, а перед посадкою – культивація на глибину 14- 16 см .

Підгодівля
Бажано провести аналіз ґрунту на вміст основних елементів харчування. Залежно від кількості поживних елементів у ґрунті коригуються норми їхнього внесення у вигляді добрив.
Під полуницю рекомендується внести восени 50-60 т/га гною або навесні така ж кількість перегною, хоча внесення органічних добрив можна замінити висівом сидератів у попередній рік.
Орієнтовні норми внесення основних елементів у діючій речовині:
– азот – 80-100 кг/га (половину перед посадкою й дворазова підгодівля під час вегетації залежно від стану рослин і погодних умов). Варто взяти до уваги, що частина азоту під час дощів може бути вимита, додатково рекомендується вносити азотні добрива під час хімічної обробки рослин для стимуляції їхнього росту (позакоренева);
– фосфор – 50 кг/га (вноситься перед посадкою);
– калій – 100 кг/га (половину до посадки, половину у вигляді добрива під час цвітіння рослин);
– магній – 100 кг/га (вноситься перед підготовкою ґрунту).
Доцільним є також проведення позакореневої підгодівлі мікроелементами, що в деяких випадках підвищує врожайність до 20%. Для одержання найкращих результатів рекомендується вносити суміш із сірчанокислого цинку, сірчанокислого марганцю, борної кислоти й азотнокислого кобальту, у концентрації:

– наприкінці цвітіння – 0,025%;
– при дозріванні ягід – 0,05%.

Якість посадкового матеріалу
Для закладки високоврожайних плантацій полуниці рекомендується використати оздоровлену відсортовану розсаду, елітну або І репродукції, з діаметром кореневої шийки > 6 мм і розвитий мичкуватої кореневою системою довжиною 7- 9 см .  Найкращу врожайність дають фріго-рослини (саджанці, викопані пізньої осені й збережені протягом зимового періоду при низькій температурі).

Строки посадки
Розсаду полуниці висаджують або ранно навесні, або ранньої осені.
Ранньою весною розсаду висаджують, як тільки є можливість проводити польові роботи. У цей час ґрунт досить забезпечений вологою, що нагромадилася в зимово-весняний період. Дуже важливо провести посадку вчасно, для забезпечення високого приживлення рослин. Запізнення зі строками посадки може привести до загибелі більшої частини рослин, навіть якщо при цьому проводився полив.
Восени розсаду висаджують із 10 серпня по 20-25 вересня, після дощів або при можливості поливу. Запізніла осіння посадка не забезпечує належного приживлення, а також негативно впливає на морозостійкість рослин, особливо в роки з ранньою зимою.

Схема посадки
При щільності 30-35 тис. рослин/га схема посадки повинна бути: 90х30- 35 см .  За такою схемою висаджуються високоякісні оздоровлені рослини, при цьому оптимально використається техніка, що є в господарствах (трактор, разсадопосадочна машина, культиватор, обприскувач).
Традиційна схема посадки при висадженні 60 тис. рослин/га (90х15 див) приведе до згущення й підвищення тиску хвороб на другий і третій роки після посадки.

Посадка
Перед посадкою рослини тримають у прохолодному й вологому місці, але не більше 5-6 днів. Посадка проводиться вручну або з використанням разсадопосадочної машини. Найкращий ґрунт для посадки – зволожений, але не мокрий. Кореневу систему рослин перед посадкою можна обробити фунгіцидно – інсектицидною сумішшю. Ящики з розсадою під час посадки варто тримати в тіні.
При правильній посадці коренева шийка перебуває на рівні ґрунту (мал. А правильно, мал. B, C, D – неправильно), коренева система розташована вертикально.
Довгі коріння укорочують до 8- 10 см .  Після посадки обов’язково проводять полив. Після того як вода всотається ґрунтом, навколо рослин мульчують перегноєм або сухою землею для запобігання утворення кірки.

Догляд під час вирощування
Полив
Для вирощування полуниці повинна бути передбачена система поливу: дощувальна установка або краплинне зрошення. Полуниця – досить вологозалежна культура, і тому покладатися при її вирощуванні на природні опади не треба, оскільки через відсутність вологи в критичні періоди росту, навіть на 10-15 днів, урожайність значно знижується.
Особливості поливу: протягом перших двох тижнів після посадки ґрунт потрібно підтримувати вологим, для того щоб рослини добре вкоренилися. Для цього ґрунт щодня повинен воложитися на 2- 3 мм (20-30 м3/га). Наступні 2 тижня полив проводиться при необхідності раз в 2 дні.
В той же час, полуниця не витримує надмірного зволоження. При перезволоженні ґрунту менше формується генеративних бруньок, знижується зимостійкість, стійкість проти хвороб, особливо сірої гнилизни й борошнистої роси.
Догляд за насадженнями до збору врожаю
Міжряддя повинні бути чистими від бур’янів. Для цього застосовуються дозволені гербіциди, регулярно проводиться механічна культивація або ручна прополка. Є досвід укривання міжрядь соломою (краще пшениці) або плівкою, але така технологія вимагає додаткових витрат. Варто постійно контролювати появу й ріст шкідників і хвороб у насадженні. Разом із застосуванням хімічних препаратів усе більше популярної стає біологічний захист, так як використання камах – ентомофагів у боротьбі зі шкідниками й ін.

Технологія вирощування залежить від обраної схеми посадки:

· Щільна посадка – утворює суцільну плодоносну смугу

· Середньо щільна посадка (Якісний оздоровчий матеріал):

рослини в рядку відокремлюють, не обриваючи вуса й пагони;

обривають вуси й пагони у рослинах для його зміцнення.

Урожай у рік посадки залежно від обраної технології вирощування можна не збирати.
Для цього квіти в перший рік акуратно обривають, зміцнюючи основну рослину.
Якщо рослини починають випадати (внаслідок захворювань або дії ґрунтових шкідників), варто регулярно проводити ремонт насаджень.
Збір урожаю
Сорту раннього, середнього й середньопізнього строків дозрівання плодоносять протягом червня. Час збирання й ступінь зрілості визначають залежно від сорту й призначення зібраних ягід. Для безпосередньої реалізації ягід у свіжому виді або для переробки полуницю збирають при повнім дозріванні, коли вона здобуває найкращі смакові якості. Для перевезення на далеку відстань плоди варто збирати у фазі технічної зрілості (недоспілими). Для реалізації через торговельну мережу ягоди збирають разом із плодоніжками. Переробні підприємства можуть вимагати доставку продукції без плодоніжок. Не бажано збирати мокрі ягоди, тому що вони швидко загнивають.
Якщо полуниця вирощується на великій площі, варто заздалегідь подумати про наявну робочу силу для збору врожаю. Збирати треба обережно, стежачи за тим, щоб ягоди не м’ялися. Для цього перед збиранням необхідно провести належний інструктаж збирачам  (не приносити на поле скляні речі, мати недовгі нігті для запобігання ушкодження плодів і т.п.). Збірний пункт повинен бути обладнаний сонцезахисним навісом. Без охолодження полуниця може зберігатися, не гублячи товарних якостей, від 10 до 20 годин залежно від сорту. В охолоджувальному приміщенні (+4°С) свіжа продукція може перебувати до 3 днів.
Найкращою тарою є невеликі кошики, пластмасові або паперові пакети місткістю 1- 3 кг . Зібрані для реалізації ягоди не бажано пересипати в іншу тару.
Досить розповсюдженим на Заході є спосіб “збери сам”, коли люди самі приїжджають до фермера й збирають там полуницю, що потім купують за ціною набагато нижче, ніж у супермаркеті.
Скошування листя
Для стимулювання росту молодих листків і звільнення рослин від інфекції хвороб і заселення шкідників після закінчення збору врожаю можна провести скошування листя. Це захід не є обов’язковим, скошування доцільно робити лише тоді, коли плантація погано доглянута.
У середньому листя скошують через 3 тижні після закінчення збору врожаю. При раннім скошуванні рослини послабляються, що може негативно вплинути на їхню перезимівлю й продуктивність у наступному році.
Запізніле скошування приводить до поганої диференціації бруньок. Після скошування й згрібання листя варто провести комплексний захід боротьби зі шкідниками й хворобами, міжрядне оброблення ґрунту, підгодівля мінеральними добривами. Тобто після скошування агрофон плантації повинен бути досить високим.
Догляд узимку
Рослини полуниці успішно витримують низькі температури взимку при наявності снігового покриву. Шар снігу товщиною 10- 15 см (краще 20 см ) захищає насадження від низьких температур до -25-30°С. Якщо снігу немає при температурі нижче -12-16°С, рослини частково підмерзають або повністю гинуть. Сильні рослини перезимовують краще, тому на добре доглянутих ділянках, які були забезпечені в достатній кількості добривами, вологою, захищені від хвороб і шкідників, морози завдають меншої шкоди. Через відсутність снігу насадження можна вкрити соломою (без насіння, оскільки може бути небезпека появи мишей, які нанесуть рослинам значний збиток).
Маркетинг
Реалізовувати ягоди полуниці можна у свіжому виді або здавати на переробне підприємство. Перспективної стає поставка ягід, особливо ранніх сортів, у супермаркети та на ринки. Звичайно, супермаркети мають певні вимоги щодо якості ягід: продукція повинна бути одномірного, чистого, відповідного фарбування й т.п.
Усе більше стають зацікавленими в поставці полуниці переробні підприємства, які використають ягоди для виробництва джемів, добавок до йогуртів, соків. Але вони також мають певні вимоги щодо якості (сорту, розміру, кількості й ін.). Залежно від призначення переробні підприємства можуть вимагати поставку ягід без плодоніжки, з повною історією вирощування, із вказівкою препаратів, які використалися під час вирощування.
Одним з хороших варіантів збуту є продаж полуниці місцевим жителям, це звичайно залежить від кількості полуниці яку виростили.
З одного гектара збирають приблизно 15-19 тон ягід на відкритому грунті. Відповідно з десяти соток можна зібрати 1,5 тон ягід.
Вирощування в тепличних умовах
Для цього вам знадобиться розсада, поліетиленові мішки, спеціальний субстрат і велике бажання довести розпочату справу до кінця, незважаючи на можливі помилки. Технологія вирощування схожа з вирощуванням полуниці в мішках, але деякі відмінності все ж є.
Оскільки з осені до весни у відкритий грунт розсаду не висадити, голландський спосіб вирощування полуниці використовується переважно у теплицях. бізнес, агро бізнес, пасивний дохід, бізнес ідеїВ домашніх умовах – на підвіконні або на балконі теж можна добитися хорошого врожаю солодких ягід, якщо створити оптимальний мікроклімат і чітко слідувати перевіреній методиці.
Де брати розсаду взимку?
Голландський метод вирощування полуниці базується на тому, що розсада висаджується постійно, через кожен місяць-два. Тоді і можна збирати врожаї практично безперервно. Але де взяти розсаду у холодну пору року? Агрофірми цілий рік за високими цінами пропонують особливу полуничну розсади «фріго», заготовити яку ви можете і самостійно з власної ділянки. Адже розсада «фріго» – не що інше, як добре розвинені полуничні кущики, викопані восени і охолоджені (звідси і назва). Всю зиму їх можна зберігати при низькій температурі в холодильнику, морозильній установці або в прохолодному підвальному приміщенні, а в потрібний час дістати і висадити.
В природі полуниця «консервується» природним чином, під снігом. Ваше завдання – створити умови для «глибокої сплячки» штучно, щоб у будь-який момент можна було «розбудити» розсаду. У цьому полягає головний секрет річного вирощування полуниці за голландською технологією.
Вибирайте для розсади високоврожайні сорти, по можливості, самозапильні. Підійдуть голландські сорти полуниці, Трістар, Марія, Сельва, Ельсанта, Триб’ют, Соната, Полька, Морок, Мармолада, Дарселект. Висадивши на ділянці полуницю перерахованих сортів (можлива посадка полуниці насінням), у перший рік зріжте з маточних рослин всі квітконоси і вуса. На наступний рік з кожного куща вийде близько 20 вусів, які потрібно буде укоренити, з них до осені вийдуть сильні молоді розетки. Викопуйте розетки, коли вони будуть перебувати в періоді спокою (у листопаді), при температурі -2 градуси. Всі великі листя і вегетативні пагони з кущів видаліть, коріння промивати і підрізати в жодному разі не потрібно! Тепер ваша розсада підготовлена для тривалого зберігання.
Оптимальні умови для примхливої полуниці
Щоб полуниця за голландською технологією добре розвивалася і радувала вас щедрим урожаєм, необхідно підготувати відповідний грунт. Краще взяти для цієї мети субстрат, що складається з натуральної грунту і синтетичних елементів для забезпечення кущиків розсади всіма необхідними речовинами. Піщаний грунт з перепрілим гноєм не підійде, в ньому швидко накопичуються різні хвороби і з’являються шкідники. Грунт повинен бути стерильним, без бур’янів і мікробів. Найчастіше субстрат змішують з пропареного торфу (у нього висока поглинальна здатність і хороша пористість) та перліту, поліпшує аерацію торфу. В якості субстрату використовують навіть кокосове волокно або мінеральну вату.
Висаджувати розсаду можна в ящики, але найкращі умови для зростання забезпечать поліетиленові мішки:
візьміть вузькі поліетиленові пакети діаметром 15 сантиметрів, проріжте в них отвори для кущиків полуниці в шаховому порядку, через кожні 25 сантиметрів, або в дві смуги з відстанню 40 сантиметри (при сильному загущенні ягоди вийдуть дрібними);
заповніть мішки субстратом;
висадіть кущики розсади в прорізані отвори під кутом 45 градусів.

Вузькі мішки зручні тим, що їх можна розмістити на балконі або в теплиці в кілька ярусів, отримавши більшу кількість ягід полуниць.
Тепер потрібно подбати про поливи. Оскільки полуниці потрібен регулярний полив, але при цьому на квітучі і плодоносні рослини вода не повинна потрапляти, рекомендується спорудити систему трубок, через які до коренів розсади буде надходити вода і добрива. Створення такої системи потребує зусиль, зате потім доглядати за полуницею буде набагато простіше. «Мінітрубопровід» можна зробити з трубок від крапельниць, виведених з дволітрової пляшки з водою до кожного кущика. Воду в пляшці потрібно постійно доливати у міру спустошення.
Секрети успішного результату:
для забезпечення 8-годинного світлового дня, потрібно організувати досвічування полуничної розсади з допомогою люмінесцентних ламп денного світла;
кімнатна температура в приміщенні повинна постійно підтримуватися на одному рівні, тому заздалегідь передбачте можливість додаткового обігріву при необхідності;
рослинам також необхідний свіже повітря – регулярно провітрюйте приміщення з полуничною розсадою;
якщо ви висадили не самозапильних сорт, вам доведеться запилювати рослини в період цвітіння вручну, проводячи по квіткам маленькім пензликом;
висаджуйте розсаду порціями, щоб весь урожай не припав на один час.
Голландська технологія вирощування полуниці на протязі всього року, не вимагає особливих знань і навичок. Все що від вас потрібно – приділяти рослинам щодня трохи часу і підтримувати оптимальні умови для їх росту.

При вирощуванні полуниці в закритому приміщені (теплиці) з одного гектару можна зібрати 30 тон ягід, відповідно з 10 соток 3 тони ягід якщо порахувати, за 1 кг в середньому 35 грн то виходить 1 050 000 грн.